Обласний спортивний ліцей в м. Костопіль Рівненської обласної ради

Архивы по месяцам Ноябрь, 2022

Якщо Ви зазнаєте домашнього насильства або у Вашій сім’ї існує загроза його вчинення, підготуйте ПЛАН БЕЗПЕКИ, який  Вам допоможе у критичній ситуації.

—         Продумайте свої дії у випадку домашнього насильства.

—         Розкажіть про насильство тим, кому Ви довіряєте (друзям, родичам).

—         Знайдіть таке місце, куди Ви змогли б піти у разі небезпеки.

Ваші заходи безпеки можуть бути наступними:

—         Зробіть та  заховайте в надійному місці ключі від дому/квартири (машини) так, щоб у разі небезпеки Ви могли швидко вийти та дістатися до безпечного місця.

—         У надійному та завжди доступному для Вас місці, заховайте певну суму грошей, важливі номери телефонів, паспорт, важливі папери (документи дітей, на власність майна, медичні картки тощо), а також необхідний одяг та ліки.

—         Якщо починається сварка, яка може перерости в фізичне насильство, спробуйте перейти  у приміщення, яке можна легко покинути. Намагайтеся триматися ближче до виходу. Уникайте суперечок у кімнатах, де є гострі та ріжучі предмети.

—         Домовтеся зі своїми сусідами, щоб вони викликали міліцію, якщо почують шум і крики з Вашого дому/ квартири. Коли приїде міліція, спробуйте максимально заспокоїтися, чітко викласти ситуацію, напишіть заяву.

—         Заздалегідь домовляйтеся з друзями, родичами про можливість надання Вам тимчасового  притулку у разі  небезпеки. Важливо, щоб це були ті люди, у яких кривдник одразу не  найде Вас, або які зможуть вас захистити.

—         Заздалегідь дізнайтеся телефони місцевих служб, які зможуть надати Вам необхідну підтримку.

Як поводитися у ситуації домашнього насильства, щоб мінімізувати негативні наслідки:

—         У жодному  випадку не з’ясовуйте стосунки з кривдником, який перебуває у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння.

—         У жодному випадку не відповідайте на агресію агресією.

—         Не починайте плакати чи кричати. Говоріть із кривдником чітко. Спробуйте заспокоїтися самі та дайте час заспокоїтися кривднику (вийдіть в іншу кімнату, на вулицю тощо).

—         Лише тоді, коли Ваш партнер заспокоївся та готовий адекватно спілкуватися, обговоріть ситуацію. У розмові говоріть про свої почуття та  відчуття у цій ситуації, не звинувачуйте та не докоряйте, пропонуйте вихід із ситуації: «Я почуваюся збентежено, коли ти поводишся таким чином, давай ми спробуємо у таких ситуаціях діяти ось так»

Пам’ятайте, що під загрозою знаходиться Ваше здоровя та життя.

Більше двадцяти років 16 листопада світ відзначає Міжнародний день толерантності. В рамках відзначення Дня толерантності в ліцеї було проведено ряд заходів, з метою формування в дітей загальнолюдських, моральних цінностей, показати значимість толерантності під час взаємодії з іншими, удосконалювати вміння толерантного спілкування.

Зокрема, були проведені заходи:

Тренінг толерантності для підлітків «Вчимося толерантному спілкуванню» для 8-9 касів, створювали «Дерево толерантності».

Година спілкування «Ліміт людяності» 10-11 класи, де діти проаналізували власний ліміт толерантності.

Виховний захід «Ми — різні, але ми — разом!» Діти розглянули життєві проблеми, навчились їх вирішувати. Створили «Сонце толерантності».

ЯК ПІДТРИМАТИ ДІТЕЙ У ЦЕЙ НЕПРОСТИЙ ЧАС ВІЙНИ

5 порад для батьків

1. **Бути поруч**: пам’ятайте, ми є головним джерелом підтримки для наших дітей. Тому відчуття нашої люблячої присутності – це найголовніший «термостат безпеки» для їхньої душі. Бути поруч – це про дотик і обійми, про співдіяльність і про казку разом – де б ми не були – у ліжку чи в бомбосховищі… Це про добрий погляд, це про уважність і любов… І теж про чутливість до того, коли дитина цього потребує, а коли вона хоче побути наодинці.

2. **Бути прикладом**: більшість способів давати собі раду з викликами передаються дітям через те, що вони дивляться і наслідують, як впораємося ми. Тож нам важливо бути свідомими. І ділитися, говорити з ними про те, що нам допомагає… І звісно це не означає, що ми маємо бути «ідеальним» прикладом – бо стійкість, це не про те, щоби ніколи не падати, а про те, щоби вставати знову і знову…

3. **Спілкуватися**: це так важливо для дітей, щоб ми допомагали їм розуміти, що відбувається і як нам вистояти у цій війні – на макро-рівні як народу, і на мікро-рівні як сім’ї. Це означає говорити з дітьми з повагою до їх внутрішньої мудрості, бажання і потреби розуміти. Це означає теж слухати, що говорять вони, і слухати те, про що вони мовчать… І відповідати – як можемо – бо не завжди ми знаємо відповіді і у цьому теж важливо бути чесними. Це не означає теж втішати дітей «псевдооптимістичними» сценаріями, бо ми свідомі, що дорога до Перемоги може бути довгою і на ній може бути багато болю і втрат. Але це означає передати їм віру, що з Правдою ми обов’язково і неминуче переможемо і наша країна буде вільною і щасливою!

4. **Задіювати**: ми не знаємо, наскільки довгими будуть ці випробування війни – але час життя безцінний – і ми маємо жити, що б не було — ми маємо Жити. І звісно, ми не можемо не слідкувати за новинами, але ми не потребуємо бути безперервно в новинах – треба зосередитися на корисній дії. Для дітей, звісно, ці дії дуже різні і залежать від того, де ви зараз: вдома, у бомбосховищі і т.д. – це і вчитися, і малювати, читати/слухати казки, гратися (у різні способи, і не лише в телефоні – є стільки стосункових ігор), допомагати по дому, молитися, робити добрі справи, займатися спортом і т.д. Корисна діяльність приносить добрий плід, вона зосереджує увагу і допомагає інтегрувати енергію стресу. І вона важлива не лише дітям, але й нам дорослим…

5. **Відновлюватися**: це випробування може бути тривале, а відтак брати чимало нашої енергії – а тому ми потребуватимемо часу на регулярне відновлення сил. І ми, і діти. А тому так важливо мати в режимі дня ті активності, які поповнюють сили – як заряджання телефону – коли стрес є більшим, заряджати треба частіше і мати додатковий «павербенк». Тож подбаймо, щоби у режимі дня дітей обов’язково були і сон, і добра їжа, і час на гру, на домашніх улюбленців, на рухову активність, і обов’язково щоденний дотик до чогось, що є Світлом (казки, історії, краса, сповнені світла люди і т.д.), і що нагадує їм у ці темні часи – що є Світло — правди, любові, мужності — і це Світло неминуче переможе, бо воно непереможне…

P.S. Дослідження кажуть, що діти, стикаючись з випробуваннями не обов’язково мають мати психологічні проблеми, а навпаки можуть демонструвати «посттравматичне зростання» — і це великою мірою залежатиме від підтримки дорослих. Вони можуть зростати у резилієнтності (психологічній стійкості), мудрості, вдячності, здатності будувати глибокі стосунки, знати, що у житті найголовніше… Тож нехай вони виростуть саме такими – наші діти!

Підтримуючі фрази, які насправді не підтримують.

  • не хвилюйся
  • не переживай
  • заспокойся
  • не турбуйся
  • все буде добре
  • забий
  • плюнь
  • не звертай увагу
  • не приймай близько до серця

Чи знайомі ці фрази? Може, вам їх вимовляв хтось близький чи ви самі користувалися ними для підтримки?

Фрази рішучості, які допомагають  у складних ситуаціях:

  • Ти впораєшся
  • Ще трішки попрактикуватися і це закінчиться
  • Краще спробувати, ніж здогадуватися
  • Я знаю, що ти  зможеш
  • Ти можу це зробити і це ніяк не нашкодить
  • В тебе є ті, до кого можеш звернутися за підтримкою та допомогою, і це дає ресурс

На що батькам варто першочергово звернути увагу та як реагувати:

Знецінювання, аутоагресія та узагальнення.

— Я зовсім тупа!

— Ти точно не тупа, у тебе просто розлилася вода. Давай її витирати — тримай серветку. Наступного разу просто будеш уважнішою.

У мене ніколи нічого не виходить.

— Давай пригадаємо, коли вийшло в останній раз. Пам’ятаєш?

Саме зараз, тільки зараз не вийшло. Давай ти спробуєш зробити так і так (намагаємося за дитину не робити).

Почуття провини.

— Я у всьому винен (це я винна).

Дітям важливо чути — це не твоя відповідальність, це вибір та рішення дорослих. Дорослі впораються. В тому, що сталося — ніхто не винен. Якщо ти хочеш допомогти — ти можеш….

Підлітків дуже важливо направляти в будь-яку продуктивну дію

Коли батьки проявляють сильні емоції (ми живі люди!!!), важливо казати дитині: «мені складно, я втомилась, я сумую, але я доросла і точно впораюся».

Дитина переживає втрату (звичного, дому, іграшок), як справжню втрату.

Наша роль — допомогти їй.

«Ти скучив, ти сумуєш, ти злишся…мені теж так шкода….».

Страх і стрес роблять нас і наших дітей самотніми Від стресу нам складно зосередитись на відносинах. Але нашим дітям так важливі хоч 5-10 хвилин нашої повної емоційної присутності

Ми точно впораємося і точно допоможемо нашим дітям

Як розпізнати стрес у підлітків?

На жаль, якщо ваша дитина каже, що вона в порядку, це не завжди може бути так. Важливо вчасно розпізнати ознаки стресу у дитини, щоб відреагувати на них, підтримати та забезпечити психологічний комфорт. Ознаки стресу різняться, залежно від віку.

!!!!!Для підлітків характерними є такі ознаки:

  • соматичні (тілесні) реакції на критичні події, які проявляються у фізичних
  • симптомах (біль у животі, головні болі, млявість тощо)
  • проблеми зі сном, нічні кошмари
  • підвищена збудливість або навпаки – апатія
  • незібраність (розсіяність уваги)
  • погіршення пам’яті, забудькуватість
  • намотування волосся на палець, кусання нігтів, покашлювання, тремтіння рук
  • спроба віддалитися від батьків, уникнення спілкування, замкненість
  • поганий сон та кошмари, а від того сонливість у денний час та втрата сил
  • небезпечна для здоров’я та життя поведінка (наприклад, спроби запису у
  • територіальну оборону; знецінювання спроб дорослих забезпечити безпеку,
  • зокрема відмова евакуюватися, йти у сховище; прогулянки у небезпечних місцях тощо)
  • нехтування своїми звичними обов’язками
  • спалахи гніву, агресивна поведінка, зокрема щодо близьких дорослих
  • відмова від їжі.

ГРИП ТА ГРВІ: стисла інструкція

Запам’ятайте найголовніше: тактика ваших дій абсолютно не залежить від того, як називається вірус. Це грип сезонний, свинячий, слонячий, пандемічний, взагалі не грип — це не важливо. Важливо лише те, що це вірус, що він передається повітряно-крапельним шляхом і що він вражає органи дихання.

Профілактика:

Якщо ви (ваша дитина) зустрінетеся з вірусом, а у вас немає в крові захисних антитіл, ви захворієте. Антитіла з’являться в одному з двох випадків: або ви перехворієте, або ви зробите щеплення. Зробивши щеплення, ви захистите себе не від вірусів загалом, а тільки від вірусу грипу.

1. Якщо маєте матеріальну можливість зробити щеплення собі (дитині) і змогли дістати вакцину — зробіть, але за умови, що для вакцинації не треба буде сидіти в шмаркатому натовпі в поліклініці. Наявні вакцини захищають від усіх актуальних цьогоріч варіантів вірусу грипу.

2. Ніяких ліків і «народних засобів» із доведеною профілактичною ефективністю не існує. Тобто ніяка цибуля, ніякий часник, ніяка горілка та ніякі пігулки, які ковтаєте ви або запихаєте в дитину, не здатні захистити ні від респіраторного вірусу взагалі, ні від вірусу грипу зокрема. Все, заради чого ви вбиваєтеся в аптеках, усі ці нібито противірусні засоби, нібито стимулятори інтерфероноутворення, стимулятори імунітету і страшенно корисні вітаміни — все це ліки з недоведеною ефективністю, ліки, що задовольняють головну ментальну потребу українця («треба щось робити») і росіянина («надочто-тоделать»).

Основна користь усіх цих ліків — психотерапія. Ви вірите — вам допомагає. Я радий за вас, тільки не треба штурмувати аптеки, воно того не варто.

3. Джерело вірусу — людина і лише людина. Чим менше людей, тим менше шансів захворіти. Пройтися зупинку пішки, не піти зайвий раз до супермаркету — мудро!

4. Маска. Корисна річ, але не панацея. Бажано бачити її на хворому, якщо поряд здорові: вірус вона не затримає, але зупинить крапельки слини, особливо багаті вірусом. Здоровій людині не потрібна.

5. Руки хворого — джерело вірусу не менш значуще, ніж рот і ніс. Хворий торкається обличчя, вірус потрапляє на руки, хворий хапає все навколо, ви торкаєтеся цього всього рукою, — привіт, ГРВІ.

Не чіпайте свого обличчя. Мийте руки часто, ретельно, постійно носіть із собою вологі дезинфікуючі гігієнічні серветки, мийте, тріть, не лінуйтеся! Вчіться самі та вчіть дітей, якщо вже немає хустинки, кашляти-чхати не в долоньку, а в лікоть. Керівники! Офіційним наказом уведіть у ввірених вам колективах заборону на рукостискання.

Користуйтеся кредитними картками. Паперові гроші — джерело поширення вірусів.

6. Повітря! Вірусні частинки годинами зберігають свою активність в сухому теплому і нерухомому повітрі, але майже миттєво руйнуються в повітрі прохолодному, вологому і рухомому.

Гуляти можна скільки завгодно. Підчепити вірус під час прогулянки практично нереально. Тому, якщо вже вийшли погуляти, то не треба показового ходіння в масці вулицями. Краще подихайте на повні легені свіжим повітрям.

Оптимальні параметри повітря в приміщенні — температура близько 20°С, вологість 50-70%. Обов’язкове часте й інтенсивне наскрізне провітрювання приміщень. Будь-яка система опалювання сушить повітря. Мийте підлогу. Включайте зволожувачі повітря. Наполегливо вимагайте зволоження повітря та провітрювання приміщень у дитячих колективах.

Краще тепліше одягніться, але не включайте додаткові обігрівачі.

7. Стан слизових оболонок! У верхніх дихальних шляхах постійно утворюється слиз. Слиз забезпечує функціонування так званого місцевого імунітету — захисту слизових оболонок. Якщо слиз і слизові оболонки пересихають — робота місцевого імунітету порушується, віруси, відповідно, з легкістю долають захисний бар’єр ослабленого місцевого імунітету, і людина захворіє при контакті з вірусом із найбільшою вірогідністю. Головний ворог місцевого імунітету — сухе повітря, а також ліки, здатні висушувати слизові оболонки. Оскільки ви не знаєте, які це ліки (а це деякі протиалергічні та майже всі так звані «комбіновані протизастудні засоби»), краще не експериментувати в принципі.

Зволожуйте слизові оболонки! Елементарно: 1 чайна ложка звичайної кухонної солі на 1 літр кип’яченої води. Заливаєте в будь-який флакон-пшикалку (наприклад, з-під судинозвужувальних крапель) і регулярно пшикаєте в ніс (чим сухіше, чим більше народу навколо — тим частіше, хоч кожні 10 хвилин). Для тієї ж мети можна купити в аптеці фізіологічний розчин або готові сольові розчини для введення в носові ходи — «Салін», «Аквамаріс», «Хьюмер», «Марімер», «Носоль» тощо. Головне — не жалійте! Капайте, пшикайте, особливо тоді, коли з дому (з сухого приміщення) ви йдете туди, де багато людей, особливо якщо ви сидите в коридорі поліклініки. Вищезазначеним сольовим розчином регулярно полощіть рот. Щодо профілактики це все.

Правила лікування

  1. Тепло одягнутися, але в кімнаті прохолодно і волого. Температура 18–20°С (краще 16, ніж 22), вологість 50–70% (краще 80, ніж 30). Мити підлогу, зволожувати, провітрювати.
  2. Категорично не примушувати їсти. Якщо просить (якщо хочеться) — легке, вуглеводне, рідке.
  3. Пити (поїти). Пити (поїти). Пити (поїти)! Температура рідини дорівнює температурі тіла. Пити багато. Компоти, морси, чай (у чай дрібно порізати яблучко), відвари родзинок, кураги. Якщо дитя перебирає — це буду, а це ні — хай п`є що завгодно, аби пило. Ідеально для пиття — готові розчини для пероральної регідратації. Продаються в аптеках і повинні там бути: «Регідрон», «Хумана електроліт», «Гастроліт», «Нормогідрон» і т.д. Купуйте, розводьте за інструкцією, пийте.
  4. У ніс часто капати або пшикати сольові розчини.
  5. Всі «відволікальні процедури» (банки, гірчичники, розмазування по тілу жиру нещасних тварин — кіз, борсуків і т.д.) — класичний совковий садизм і знову ж таки психотерапія («треба щось робити»). Парити дітям ноги (доливаючи окріп в тазик), робити парові інгаляції над чайником або каструлькою, розтирати дітей спиртовмісними рідинами — божевільний батьківський бандитизм.
  6. Якщо надумали боротися з високою температурою — тільки парацетамол або ібупрофен. Категорично не можна аспірин. Головна біда в тому, що тепло вдягти, зволожити, провітрити, не пхати їжу та напої — це по-нашому називається «не лікувати», а «лікувати» — це послати тата в аптеку…
  7. При ураженні верхніх дихальних шляхів (ніс, горло, гортань) ніякі відхаркувальні засоби не потрібні — вони тільки підсилять кашель. Ураження нижніх дихальних шляхів (бронхіти, пневмонії) взагалі не мають ніякого стосунку до самолікування. Ліки, які пригнічують кашель (в інструкції написано «протикашльова дія»), не можна категорично!!! 
  8. Протиалергічні засоби не мають до лікування ГРВІ ніякого стосунку.
  9. Вірусні інфекції не лікуються антибіотиками. Антибіотики не зменшують, а збільшують ризик ускладнень.
  10. Усі інтерферони для місцевого застосування і для ковтання всередину — ліки з недоведеною ефективністю або «ліки» з доведеною неефективністю.
  11. Гомеопатія — це не лікування травами, а лікування зарядженою водою. Безпечно. Психотерапія («треба щось робити»).

В Україні 21 листопада відзначається День Гідності та Свободи.

Його встановлено згідно з Указом Президента від 13 листопада 2014 року на честь початку цього дня двох знаменних подій у новітній українській історії — Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року.

День Гідності та Свободи став своєрідним наступником свята Дня Свободи, що відзначався на честь Помаранчевої революції з 2005 по 2011 роки 22 листопада, але був скасований.

Саме 21 листопада 2013 року відбулися перші протестні акції української громадськості у відповідь на рішення тодішньої влади щодо припинення курсу на євроінтеграцію та скасування процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

З нагоди відзначення 21 листопада Дня Гідності та свободи в Україні, з метою вшанування  громадянського подвигу учасників Помаранчевої революції та Революції Гідності, утвердження ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до вихованців закладу освіти об’єктивної інформації про доленосні події в Україні, в ліцеї проведено заходи під гаслом «Вистояли на Майдані – переможемо у війні!» за тематикою «Революція гідності – перший переможний бій цієї війни»: уроки мужності «Ви віддали своє життя заради нашого майбутнього», «Україна – країна нескорених»; години пам’яті «Пам’ятаємо подвиг Героїв Небесної Сотні», «21 листопада – День Гідності та Свободи»; історичну годину «Україна – це територія гідності і свободи», відеопрезентацію «В чому наша суперсила? Ми – українці»; патріотичні уроки «Народжені вмерти за Батьківщину – залишаються жити у віках», «Тернистий шлях до свободи».

На уроках історії проведено патріотичні хвилини «Революція гідності – перший переможний бій цієї війни».

У бібліотеці закладу освіти оформлено виставку публікацій «Вистояли на Майдані – переможемо у війні!»

Членами ліцейської ради «Лідер» створено інформаційний стенд «Свобода, воля і честь понад усе», оформлено фотовиставку «Революція Гідності. Згадаймо головне».

На вшанування пам’яті героїв організовано покладання квітів до меморіалу «Герої не вмирають» та пам’ятного знаку Віталію Ставському, випускнику спортивного ліцею, майстру спорту України з греко-римської боротьби, який у вересні 2014р. загинув під час атаки російських бойовиків на аеропорт Луганська, нагородженого орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Віримо у перемогу України! Слава Україні! Героям Слава!

Про організацію освітнього процесу за дистанційною формою навчання в Обласному спортивному ліцеї м.Костопіль

Рідна мова – коріння нації

В Обласному спортивному ліцеї в м. Костопіль Рівненської обласної ради проведено заходи до Дня української писемності та мови – свята розвитку державної мови з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства.

У вир багатства рідної  мови поринули учні 8-11 класів закладу освіти спільно з учителями української мови та літератури засобами  медіаподорожі «Рідна мова – коріння нації», мовознавчого турніру «Барви рідного слова», літературного читання «І рідне слово забренить…»

Бібліотечною радою спортивного ліцею організовано літературний подіум «Осіння колекція нової літератури».

 Радою ліцеїстів «Лідер» оформлено інформаційну стіну «Українська – мова перемоги!», організовано флешмоб «Мова єднання».

Вихователями, класними керівниками закладу освіти  з учнями 8-11 класів проведено тематичні заходи:

у 8-их класах – усний журнал «Цікаве про українську мову», годину спілкування «Не псуй рідної мови нецензурними словами»;

у 9-их  класах –  презентацію «Українська мова – крізь терни тисячоліть», бесіду «Чистота мови – чистота душі»;

в 10-их класах – годину єднання «Українська мова – серце наше»,  мовну вікторину «Словограй»,  флешмоб «Яка наша мова»;

в 11-их класах – урок сердечності «Кожному миле його рідне слово», гру «Мовні загадки-жарти», мозковий штурм «Говоримо українською ПРАВИЛЬНО».

Найактивнішими учнями в підготовці та проведенні заходів були: Рудюк Дарина і Ткачук Олександра (8-А клас), Микосянчик Олена, Кривко Евеліна та Миронець Катерина (10-А клас), Ксенчук Світлана (11-Б клас).

Учасники освітнього процесу взяли участь у написанні Радіодиктанту національної єдності «Твій дім», які своєю участю продемонстрували згуртування навколо рідної мови та єдність з усім українським народом задля перемоги.

Дбаймо про чистоту рідної мови, вивчаймо її досконало. Наближаймо перемогу на освітньому фронті!

Інша мова


Свежие комментарии

    Рубрики