ЯК ПІДТРИМАТИ ДІТЕЙ У ЦЕЙ НЕПРОСТИЙ ЧАС ВІЙНИ
5 порад для батьків
1. **Бути поруч**: пам’ятайте, ми є головним джерелом підтримки для наших дітей. Тому відчуття нашої люблячої присутності – це найголовніший «термостат безпеки» для їхньої душі. Бути поруч – це про дотик і обійми, про співдіяльність і про казку разом – де б ми не були – у ліжку чи в бомбосховищі… Це про добрий погляд, це про уважність і любов… І теж про чутливість до того, коли дитина цього потребує, а коли вона хоче побути наодинці.
2. **Бути прикладом**: більшість способів давати собі раду з викликами передаються дітям через те, що вони дивляться і наслідують, як впораємося ми. Тож нам важливо бути свідомими. І ділитися, говорити з ними про те, що нам допомагає… І звісно це не означає, що ми маємо бути «ідеальним» прикладом – бо стійкість, це не про те, щоби ніколи не падати, а про те, щоби вставати знову і знову…
3. **Спілкуватися**: це так важливо для дітей, щоб ми допомагали їм розуміти, що відбувається і як нам вистояти у цій війні – на макро-рівні як народу, і на мікро-рівні як сім’ї. Це означає говорити з дітьми з повагою до їх внутрішньої мудрості, бажання і потреби розуміти. Це означає теж слухати, що говорять вони, і слухати те, про що вони мовчать… І відповідати – як можемо – бо не завжди ми знаємо відповіді і у цьому теж важливо бути чесними. Це не означає теж втішати дітей «псевдооптимістичними» сценаріями, бо ми свідомі, що дорога до Перемоги може бути довгою і на ній може бути багато болю і втрат. Але це означає передати їм віру, що з Правдою ми обов’язково і неминуче переможемо і наша країна буде вільною і щасливою!
4. **Задіювати**: ми не знаємо, наскільки довгими будуть ці випробування війни – але час життя безцінний – і ми маємо жити, що б не було — ми маємо Жити. І звісно, ми не можемо не слідкувати за новинами, але ми не потребуємо бути безперервно в новинах – треба зосередитися на корисній дії. Для дітей, звісно, ці дії дуже різні і залежать від того, де ви зараз: вдома, у бомбосховищі і т.д. – це і вчитися, і малювати, читати/слухати казки, гратися (у різні способи, і не лише в телефоні – є стільки стосункових ігор), допомагати по дому, молитися, робити добрі справи, займатися спортом і т.д. Корисна діяльність приносить добрий плід, вона зосереджує увагу і допомагає інтегрувати енергію стресу. І вона важлива не лише дітям, але й нам дорослим…
5. **Відновлюватися**: це випробування може бути тривале, а відтак брати чимало нашої енергії – а тому ми потребуватимемо часу на регулярне відновлення сил. І ми, і діти. А тому так важливо мати в режимі дня ті активності, які поповнюють сили – як заряджання телефону – коли стрес є більшим, заряджати треба частіше і мати додатковий «павербенк». Тож подбаймо, щоби у режимі дня дітей обов’язково були і сон, і добра їжа, і час на гру, на домашніх улюбленців, на рухову активність, і обов’язково щоденний дотик до чогось, що є Світлом (казки, історії, краса, сповнені світла люди і т.д.), і що нагадує їм у ці темні часи – що є Світло — правди, любові, мужності — і це Світло неминуче переможе, бо воно непереможне…
P.S. Дослідження кажуть, що діти, стикаючись з випробуваннями не обов’язково мають мати психологічні проблеми, а навпаки можуть демонструвати «посттравматичне зростання» — і це великою мірою залежатиме від підтримки дорослих. Вони можуть зростати у резилієнтності (психологічній стійкості), мудрості, вдячності, здатності будувати глибокі стосунки, знати, що у житті найголовніше… Тож нехай вони виростуть саме такими – наші діти!
Підтримуючі фрази, які насправді не підтримують.
- не хвилюйся
- не переживай
- заспокойся
- не турбуйся
- все буде добре
- забий
- плюнь
- не звертай увагу
- не приймай близько до серця
Чи знайомі ці фрази? Може, вам їх вимовляв хтось близький чи ви самі користувалися ними для підтримки?
Фрази рішучості, які допомагають у складних ситуаціях:
- Ти впораєшся
- Ще трішки попрактикуватися і це закінчиться
- Краще спробувати, ніж здогадуватися
- Я знаю, що ти зможеш
- Ти можу це зробити і це ніяк не нашкодить
- В тебе є ті, до кого можеш звернутися за підтримкою та допомогою, і це дає ресурс
На що батькам варто першочергово звернути увагу та як реагувати:
Знецінювання, аутоагресія та узагальнення.
— Я зовсім тупа!
— Ти точно не тупа, у тебе просто розлилася вода. Давай її витирати — тримай серветку. Наступного разу просто будеш уважнішою.
У мене ніколи нічого не виходить.
— Давай пригадаємо, коли вийшло в останній раз. Пам’ятаєш?
Саме зараз, тільки зараз не вийшло. Давай ти спробуєш зробити так і так (намагаємося за дитину не робити).
Почуття провини.
— Я у всьому винен (це я винна).
Дітям важливо чути — це не твоя відповідальність, це вибір та рішення дорослих. Дорослі впораються. В тому, що сталося — ніхто не винен. Якщо ти хочеш допомогти — ти можеш….
Підлітків дуже важливо направляти в будь-яку продуктивну дію
Коли батьки проявляють сильні емоції (ми живі люди!!!), важливо казати дитині: «мені складно, я втомилась, я сумую, але я доросла і точно впораюся».
Дитина переживає втрату (звичного, дому, іграшок), як справжню втрату.
Наша роль — допомогти їй.
«Ти скучив, ти сумуєш, ти злишся…мені теж так шкода….».
Страх і стрес роблять нас і наших дітей самотніми Від стресу нам складно зосередитись на відносинах. Але нашим дітям так важливі хоч 5-10 хвилин нашої повної емоційної присутності
Ми точно впораємося і точно допоможемо нашим дітям
Як розпізнати стрес у підлітків?
На жаль, якщо ваша дитина каже, що вона в порядку, це не завжди може бути так. Важливо вчасно розпізнати ознаки стресу у дитини, щоб відреагувати на них, підтримати та забезпечити психологічний комфорт. Ознаки стресу різняться, залежно від віку.
!!!!!Для підлітків характерними є такі ознаки:
- соматичні (тілесні) реакції на критичні події, які проявляються у фізичних
- симптомах (біль у животі, головні болі, млявість тощо)
- проблеми зі сном, нічні кошмари
- підвищена збудливість або навпаки – апатія
- незібраність (розсіяність уваги)
- погіршення пам’яті, забудькуватість
- намотування волосся на палець, кусання нігтів, покашлювання, тремтіння рук
- спроба віддалитися від батьків, уникнення спілкування, замкненість
- поганий сон та кошмари, а від того сонливість у денний час та втрата сил
- небезпечна для здоров’я та життя поведінка (наприклад, спроби запису у
- територіальну оборону; знецінювання спроб дорослих забезпечити безпеку,
- зокрема відмова евакуюватися, йти у сховище; прогулянки у небезпечних місцях тощо)
- нехтування своїми звичними обов’язками
- спалахи гніву, агресивна поведінка, зокрема щодо близьких дорослих
- відмова від їжі.