«Не мовчіть

Якщо вам відомо про дитину, яка зазнає будь-яких форм насильства або

потребує негайної допомоги.

Якщо на такі факти не реагують правоохоронні органи чи відповідні служби.

Якщо ви бачите дітей без нагляду дорослих або у небезпечних для життя і

здоров’я умовах.

Кожне повідомлення має значення.

Тільки разом ми можемо захистити дітей»

Що робити, аби вберегти дитину від самогубства?

Суїцидальна поведінка— це аутоагресивні дії людини, якісвідомо та навмисно спрямовані на позбавлення себе життя в результаті зіткнення з нестерпними життєвими обставинами. Така поведінка проблемою, не є виключно медичною чи психологічною а містять у собі соціальні, економічні, психологічні, культурні, релігійні і медичні фактори ризику. Пасивні думки про самогубство виникають у більшості людей у ті чи ті моменти життя. Часом може здаватися, що ми не в змозі витримати біль і страждання, які нас заскочили. Але людина, яка має суїцидальні думки, відчуває настільки сильний біль, що не бачить іншого виходу.
❗️❗️❗️ За даними ВООЗ, щороку близько 800 тисяч людей завершують життя самогубством. Хтось бриває власне життя кожні 40 секунд.

Україна разом із багатьма країнами розпочинає Місяць обізнаності про ментальне здоров’я. Щороку в травні ми голосніше розповідаємо про його важливість, про зняття стигми й визнання того, що піклуватися про себе — це нормально. В Україні глобальна ініціатива відбудеться під гаслом «Ти як? Сенси поряд. Віднайди свої на платформі howareu.com». Прилучайтеся. Можливо, ці роздуми допоможуть віднайти власні ментальні опори. Адже Місяць обізнаності про ментальне здоров’я — це не лише про інформування. Це про увагу — до себе, до близьких, до цілого всесвіту всередині.

Погіршення психологічного стану та інші зумовлені війною проблеми, разом із віковими особливостями, можуть суттєво впливати на життя дітей і підлітків, їхні емоційний стан та вчинки, зокрема, стати причиною суїцидальної поведінки й призвести до трагічних наслідків. Тому важливо, щоб батьки та вчителі могли своєчасно й правильно надати дитині первинну допомогу та підтримку.

Інститут соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук та Міністерство охорони здоров’я визначили психологічні маркери, сукупність яких може свідчити про зародження суїцидальної тенденції в дитини чи підлітка. Серед них:

• знижений емоційний фон, різкі перепади настрою (від ейфорії до відчаю) й жарти над власними емоціями;
• поява тривожності, дратівливості, прояви конфліктної поведінки, злоби;
• проблеми зі сном, брак енергії, відмова від їжі або переїдання;
• труднощі в подоланні щоденних проблем;
• втрата інтересу до власної зовнішності;
• надмірна самокритика й репліки про неможливість виходу зі складної ситуації;
• почуття провини, яке проявляється у вибаченнях і активних спробах примиритися з тими, з ким дитина раніше мала суперечки;
• підготовка або надсилання прощальних повідомлень і завершення поточних справ;
• розмови про смерть, захоплення тематичною музикою, одягом;
• тематика смерті, яка проявляється у творах, спонтанних малюнках або як чорний гумор;
• дарування особистих речей, які раніше були значущими та дорогими для дитини;
• цікавість до родичів або людей, з якими був втрачений зв’язок, бажання помиритись або, навпаки, відстороненість, уникнення контактів з родиною та друзями;
• погрози заподіяти собі шкоду або вбити себе й самоушкоджувальна поведінка (шрамування, часті травмування, ознаки порізів тощо);
• розроблення планів покінчити зі своїм життям.

ЯКІ ПРИЧИНИ Й ЧИННИКИ МОЖУТЬ ПОСИЛИТИ СУЇЦИДАЛЬНІ ДУМКИ ТА НАМІРИ ДИТИНИ

Виникнення суїцидальних думок у дитини чи підлітка може бути зумовлене різними причинами й чинниками. Умовно їх поділяють  на 4 групи:

1. проблеми в сім’ї (смерть одного або обох батьків, розлучення батьків тощо): зокрема, скандали між батьками, які дитина всіма силами прагне припинити, але не може нічого змінити – це одна з головних причин дитячих самогубств;
2. проблеми, пов’язані з кризою становлення ідентичності підлітка: неприйняття вікових фізіологічних змін; незадоволеність своєю зовнішністю; хімічні залежності, відчуття самотності; депресія; розчарування в любовних стосунках; булінг і кібербулінг; участь у небезпечних іграх, “групах смерті”;
3. проблеми з навчанням: завищені вимоги батьків; вимушене змагання за академічні рейтинги; вимушений частий перехід з однієї школи до іншої; надмірне когнітивне та емоційно-вольове перевантаження складними навчальними програмами; неочікувано погані оцінки на значущих іспитах тощо;
4. медичні проблеми (розлади психічного здоров’я): біполярний або тривожно-депресивний розлади особистості тощо.

Фахівці наголошують, що до останньої хвилини є можливість зупинити суїцид дитини. Утім, у міру дорослішання самогубство втрачає ознаки імпульсивної дії та набуває рис спланованої акції.

Щоб врятувати дитину, батькам і педагогам важливо своєчасно розпізнати перші ознаки суїцидальних думок та якнайшвидше надати допомогу й підтримку дитині. Адже схильність до самогубства наростає поступово та проходить стадії від непомітного самій дитині зниження радості від життя й перших думок про суїцид до формування наміру, планування та здійснення спроби накласти на себе руки. 

ЯК ДІЯТИ БАТЬКАМ І ПЕДАГОГАМ, АБИ ЗАПОБІГТИ ДИТЯЧОМУ СУЇЦИДУ

Батьки та педагоги – це ті найближчі дорослі, які мають знати:

• характер дитини,
• настрої;
• можливості;
• вподобання, тому можуть побачити зміни в поведінці й помітити ознаки зниження радості від життя. Зокрема, пригнічений стан, що триває понад два тижні, може свідчити про те, що дитині потрібна допомога. Тому батькам і вчителям важливо:
• вибудовувати з дитиною довірливі стосунки;
• зберігати з дитиною контакт, запроваджувати традицію регулярних розмов про почуття, переживання, стосунки, новий досвід;
• звернутися до шкільного або іншого психолога (якщо ви батьки) чи повідомити батьків та психолога про ваші спостереження й побоювання (якщо ви педагог).

Центр громадського здоров’я МОЗ, зокрема, наводить наступний алгоритм спілкування з дитиною в разі виявлення в неї суїцидальних думок або бажання поговорити на тему суїциду:

• обрати вдалий час та обставини для розмови: тихе й відокремлене місце, де ніхто не відволікатиме;
• бути чесними, використовувати зрозумілу й просту мову, яка відповідає віку дитини;
• заохочувати дитину ділитися своїми думками та почуттями: уважно слухати, не перебивати та не засуджувати, дати зрозуміти дитині, що це нормально – почуватися наляканою, сумною чи розгубленою;
• дати дитині зрозуміти, що вона може поговорити з вами про що завгодно й що ви завжди готові її підтримати;
• заохочувати дитину звертатися по допомогу, якщо вона помітить ці ознаки у себе чи в інших;
• поділитися з дитиною телефонами довіри або служби психічного здоров’я, до яких вона може звернутися;
• моніторити ситуацію та регулярно спілкуватися з дитиною, щоб дізнатися, як вона почувається;
• звернутися до фахівця з психічного здоров’я, якщо ви стурбовані, що дитина може собі зашкодити.

 Пропонувати дитині звернутися до психолога слід дуже обережно, щоб не образити, не злякати та не відштовхнути. Про це докладніше можна дізнатися в роз’ясненні від МОЗ.

Крім того, батьки та вчителі можуть звернутися на номери “гарячих ліній” для отримання відповідної допомоги:

• 103 – якщо є пряма загроза життю та здоров’ю дитини;
• 7333 – національна цілодобова “гаряча лінія” Lifeline Ukraine психологічної підтримки з попередження суїцидів;
• 0 800 500 225 (з мобільного або стаціонарного) або 116 111 (з мобільного) – національна гаряча лінія для дітей та молоді “Ла Страда – Україна”;
• 0 800 501 701 – Всеукраїнський телефон довіри;
• (044) 456 17 02, (044) 456 17 25 – лінії Київського міського центру психолого-психіатричної допомоги при станах душевної кризи;
• 0 800 211 444 – лінія емоційної підтримки Міжнародної організації з міграції.