Рекомендації педагогам  щодо організації навчального процесу в умовах війни

Максимальна увага до створення відчуття безпеки у дітей:

поряд з дитиною знаходиться стабільний, врівноважений, впевнений дорослий. Якщо Ви відчуваєте, що не знаходитесь в ресурсі, краще відтермінувати роботу з дітьми і звернутися до психолога по допомогу.

Якщо у дітей є потреба ( а вона є!), розмовляйте з ними про війну.

При плануванні уроку, домашніх завдань (їх варто зменшити до необхідного мінімуму, задаючи прості, зрозумілі учням завдання) варто орієнтуватися на психоемоційний стан учнів, а не на виконання навчального плану, не перевантажуйте дітей.

Продумуйте під час планування уроку різні цікавинки, інтерактивні форми. Дітям і підліткам зараз потрібно більше говорити!

Намагайтеся під час кожного уроку, заняття 5 хвилин виділити для ознайомлення учнів з елементами самотерапії: руханки, вправи на дихання.

Пропонуйте учням завдання, в основі яких – їхнє об’єднання, спілкування. Чудово працюють прості проєкти, для створення яких достатньо мінімуму інформації. Діти мають бути зайняті конструктивними цікавими і корисними справами! Відчуття згуртованості – найкраща терапія.

Залежно від регіону: повторюйте правила безпеки в ситуаціях сирени, обстрілу тощо.

Підтримуйте тісний контакт з батьками своїх учнів, спостерігайте за ними: поведінкою, реакціями, психоемоційним станом. Це дасть можливість вчасно відреагувати, якщо дитині потрібна підтримка дорослих чи допомога психолога.

Діти, власне як і дорослі, здатні до самопідтримки і самовідновлення. Найкращий спосіб – гра! Особливо, якщо маєте можливість працювати з дітьми безпосередньо.

Як говорити з дітьми про війну?

Обов’язково вислуховуйте дітей. Дорослі часто бояться складних тем і намагаються їх уникати. Це надзвичайно збільшує напругу у дітей всіх вікових категорій.

Дітям важливо продемонструвати Вашу готовність обговорювати важливі для них питання. Учням потрібно знати, що на свої питання вони зможуть отримати відповідь від мудрого, безпечного дорослого.

Про війну говоріть правдиво, але коротко. Відповідайте на поставлені питання і не розгортайте дискусії. Орієнтуйтеся на вік дітей. Підлітки хочуть говорити самі. Дайте їм таку можливість, навіть, якщо Ви будете змушені «пожертвувати» уроком. Все одно тривожні діти – малоресурсні. Приводимо їх в спокійний стан, а вже потім навчаємо.

Терпеливо і спокійно відповідайте стільки разів, скільки у дітей є потреба обговорювати питання. Це пов’язано з особливостями їхнього сприйняття.

Демонструючи впевнену поведінку, завжди обирайте життя! Спрямовуйте увагу учнів на «дрібниці»: восени таких маленьких радощів надзвичайно багато. Можна починати урок з обговорення: «що я помітив цікавого і красивого…»

Говоріть про майбутнє. Створюйте його з учнями: пишіть казки на уроках мови й літератури, оповідання, вірші; малюйте. Обігруйте щасливе майбутнє в своїх уроках.