Home

Архивы по месяцам Сентябрь, 2022

ШАНОВНІ КОЛЕГИ ПЕДАГОГИ!

У переддень професійного свята сердечно вітаю вас із Днем працівників освіти!

Професія педагога поєднує в собі величезну енергію і креативність, мудрість і молодість душі, душевну щедрість і вимогливість, відповідальне ставлення до своєї діяльності та педагогічну майстерність.

Ваша праця – це покликання, до якого ви підходите з відкритим серцем і добротою душі. Ви формуєте підростаюче покоління, передаючи учням неоціненний скарб освіченості, духовності та прагнення змінювати на краще своє життя і долю своєї країни.

Нехай ваше життя буде наповнене любов’ю вихованців та повагою їхніх батьків, підтримкою колег, теплотою рідних і близьких, вірою в перемогу та щасливе майбутнє нашої України.

З повагою, директор спортивного ліцею Сергій ЗАХОЖИЙ

З нагоди Дня працівників освіти нагороджено грамотою департаменту освіти і науки Рівненської обласної державної адміністрації вихователя Обласного спортивного ліцею в м. Костопіль Рівненської обласної ради Грабовську Лесю Степанівну.

Вітаємо!

Педагогічний, тренерсько-викладацький та учнівський колектив спортивного ліцею.

Uncategorized

ВІТАННЯ ІЗ ДНЕМ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ

Свято День фізичної культури і спорту в Україні відзначається в другу суботу вересня. Офіційно засновано в 1994 році. Це свято здорового способу життя і радості, що виникає при використанні корисної фізичної діяльності.

Шановні спортсмени , організатори фізкультурно-спортивної сфери, тренери і ветерани спорту та уболівальники!

Прийміть найщиріші вітання із Днем фізичної культури і спорту!

Це свято наповнене особливим змістом, адже символізує силу і витривалість, мужність та красу, а найголовніше — популяризує здоровий спосіб життя. Спорт і фізична культура для людини є надійним джерелом енергії, гарного настрою і оптимізму.

Обласний спортивний ліцей в м. Костопіль має вагомі результати у спорті. Наші учні та випускники є призерами чемпіонатів Європи, юнацьких олімпійських ігор та учасниками чемпіонатів світу. Їхні високі досягнення, перемоги та рекорди — це слава та імідж ліцею, гордість міста , регіону та усієї України. Пишаємось вами, цінуємо вашу наполегливу щоденну працю та невпинне бажання прославляти своїми здобутками рідний край.

Слова глибокої вдячності висловлюємо ветеранам спорту, тренерам-виклада-чам, які присвятили себе вихованню молоді, посіяли зерна спортивних успіхів, проводять значну роботу із залучення до занять фізичною культурою і спортом учнів.

З нагоди свята бажаємо усім міцного здоров’я, спортивного довголіття, благополуччя, успіхів у всіх починаннях. Нехай щастить усім, для кого спорт – професія чи захоплення, спосіб чи навіть сенс життя. Щиро бажаємо, щоб заняття спортом спонукали нас бути кращими і досягати більшого.

Вдалих усім стартів, переможних фінішів, щирих уболівальників, олімпійського довголіття, життєвих і спортивних перемог!

Uncategorized

Війна приносить у життя багато змін, невизначеності та непередбачуваних обставин. Типовою реакцію на це є тривога. Вона характерна і для батьків, і для дітей. Тривала ситуація невизначеності переростає у нав’язливий тривожний стан, що порушує функціонування, здатність до усвідомлення та оцінювання реальності, наслідком якої є зниження якості життя.

Турбота про себе і про дітей у такому стані вкрай важлива. Пояснимо, чому. Діти відчувають занепокоєння дорослих і починають сприймати ситуацію невизначеності як загрозу, з якою дорослі не можуть впоратися. А батьки намагаються приховати свій стан і заспокоїти таким чином дітей, які помічають невідповідність між тим, що дорослі говорять, і тим, як своїми почуттями та діями вони реагують на те, що відбувається.

Почуття тривоги сигналізує людині про потребу усвідомлення небезпеки і необхідність змін. Однак, коли людина втрачає межу між реальною та імовірною небезпекою, уявні ситуації змушують її розглядати найгірші сценарії їхнього розвитку. Тож вкрай важливо помічати у себе ознаки тривоги та вчасно налагоджувати свій стан.

Пам’ятаймо: стабільний стан батьків — основа стабільного стану дітей.

Сигнали тривалої тривоги:

постійне внутрішнє напруження та ускладнене розслаблення;
порушення сну, жахливі сновидіння;
постійна м’язова напруга, головний біль, розлад кішківника;
надто часте чи надмірне вживання їжі або відмова від неї;
низька концентрація уваги;
постійна дратівливість;
руйнування стосунків;
занурення в себе;
очікування небезпек або поразки;
панічні атаки;
сприйняття нового як загрози.

Як навчитися керувати своїми станами:

Складіть перелік негативних переконань. Оцініть значущість кожного за шкалою від 0 до 10. Замініть їх на позитивні.

Негативне переконання:
Я нічого не вмію і у мене не вийде адаптуватися на новому місці.

Значущість: 9

Позитивне переконання:
Я маю гарну освіту і досвід. Якщо я докладу зусиль — здійсню все заплановане.

Прислухайтесь до свого тіла. Відчуйте, де воно розслаблене, а де — напружене. Глибоко вдихніть, уявляючи, як через подих сповнюєтесь спокоєм і розслабляєтесь. Через видих мовби виштовхніть з тіла всю напругу, а з нею і тривогу. Фізичні вправи для напруження та розслаблення м’язів також допоможуть.
Знайдіть свою опору. Подумайте, кого з оточення можете просити про допомогу, яке заняття відвертає вашу увагу, що заспокоює. Це — ваш ресурс.
Діти чутливі до станів дорослих. Вони можуть запитувати про ваші переживання, реагувати на них та заспокоювати вас. Не приховуйте своїх почуттів і станів. Не кажіть, що все нормально. Зізнавайтеся в занепокоєнні. Кажіть, що шукаєте правильні рішення. Запевніть, що неодмінно впораєтеся з проблемою.
Допоможуть також добрі звички, режим дня, нові ритуали і традиції. Це як контроль над власним життям, що формує відчуття передбачуваності подій і вашу спроможність сприймати їх відповідно до реалій.

Пильнуйте свої стани і пам’ятайте:

Зрозуміти, що спричиняє тривогу, — важливо.
Усвідомити спогади чи думки, що надають захищеності та розслабляють, — потрібно.
Сприймати тривогу як реакцію на невизначеність — природно.
Не знати відповідей на всі питання — нормально.

Як проявляється тривога у дітей?

Виявити у дитини тривожність допоможуть спостереження за змінами в її поведінкових проявах.

Ознаки тривоги:

швидка втомлюваність;
труднощі у зосередженні та концентрації уваги;
порушення засинання і неспокійний сон;
втрата апетиту або його посилення;
вологі або холодні долоні чи ступні;
постійне занепокоєння чи напруження, поява нових страхів;
очкування імовірних негативних ситуацій та розмови про них;
постійний плач чи надмірна плаксивість;
надмірна прив’язаність до батьків і занепокоєння щодо них, страх залишатися на самоті;
нав’язливі дії (часте миття рук, перевірка, чи зачинені двері, небажання полишати будинок тощо);
тілесні реакції (сіпання ока, дрижання тіла, інше).

Причини підвищення тривожності у дітей і дії батьків:

Постійна тривожність батьків і напружена атмосфера в родині провокує перейняття дитиною від дорослих нездорової форми реагування навіть на звичайні події життя. Контролюйте себе!
Брак інформації або її невірогідність підвищують тривожність дитини. Спостерігайте та аналізуйте, що дитина читає, які передачі дивиться, з ким спілкується, які емоції відчуває. За потреби розумно обмежуйте її інформаційний простір. Контролюйте джерела інформації!
Авторитарний стиль виховання руйнує здорові стосунки в родині. Щоб розуміти, як діти інтерпретують події, обговорюйте їх та доступно пояснюйте все, що відбувається. Відкрийтеся для спілкування!

Як допомогти дитині впоратися з тривогою:

Обіймайте і приймайте обійми.
Забезпечте щоденну стабільність дотриманням режиму дня, традицій, ритуалів. Усі зміни обговорюйте заздалегідь.
Навчіть дитину за допомогою шумних видихів позбавлятися напруги. Допоможіть уявити, ніби так вона виштовхує її з тіла. Доберіть і виконуйте разом вправи на розслаблення.
Зробіть дозвілля корисним: гуляйте на свіжому повітрі, майте регулярні фізичні навантаження, організуйте творчу діяльність.
Довіряйте дитині. Зважайте на її думки. Приймайте поради. Пояснюйте, на що вона може впливати, а що вирішують лише дорослі.
Про те, що ви поруч, можна говорити без обмежень.
Спілкуйтеся постійно. Обговорюйте все, що робитимете разом і окремо. Оцінюйте день, що минув. Діліться почуттями. Плануйте наступний день і майбутнє. Завершуйте розмови оптимістично.

Коли звертатися до фахівця?

Якщо інтенсивність тривоги не спадає і вам не вдається впорядкувати ані свій емоційний стан, ані стан дитини, це означає, що є потреба в отриманні допомоги психолога.

Психологічна служба

ЯК ДОПОМОГТИ ЛЮДИНІ, ЯКА ПЕРЕЖИВАЄ ПАНІЧНУ АТАКУ?

У багатьох людей в житті буває лише один-два напади паніки, і проблема минає, можливо, коли закінчується стресова ситуація. Але якщо у вас періодичні, несподівані напади і ви відчуваєте постійний страх перед наступним, може виникнути стан, який називається панічним розладом.

Панічна атака — це раптовий епізод сильного страху, що зумовлює важкі фізичні реакції, без реальної небезпеки чи видимої причини. Коли трапляються напади паніки, ви можете подумати, що втрачаєте контроль, переживаєте серцевий напад або навіть помираєте.

Причини панічних атак

спадковість;
стресова ситуація (переїзд, подружній конфлікт, операція, нові обов’язки чи фізична хвороба, смерть близької людини);
травматична подія (сексуальне насильство або серйозна аварія);
темперамент, чутливий до стресу або схильний до негативних емоцій;
зміни у роботі певних ділянок мозку;
куріння або надмірне споживання кофеїну;
історія дитячого фізичного або сексуального насильства.

Панічні атаки зазвичай починаються раптово, без попереджувальних ознак. Вони можуть завдати удару будь-коли — за кермом автомобіля, у торговельному центрі, під час засинання або ділової зустрічі.

Коли варто звернутися до лікаря? Якщо у вас були симптоми панічної атаки, якомога швидше зверніться по медичну допомогу. Панічні атаки хоча й спричиняють сильний дискомфорт, але не загрожують життю. Проте з ними важко впоратися самостійно, крім того, вони можуть посилитися без лікування.

Симптоми панічної атаки можуть також нагадувати симптоми інших серйозних проблем зі здоров’ям, наприклад, серцевий напад, тому важливо звернутися до сімейного лікаря, щоб виключити такі ризики.

Ускладнення панічних атак:

розвиток специфічних фобій (наприклад, страх керування автомобілем або виходу з дому);
часті звернення по медичну допомогу через погане самопочуття;
уникання певних соціальних ситуацій;
проблеми на роботі чи в школі;
депресія, тривожні розлади та інші психічні розлади;
підвищений ризик вчинення самогубства;
зловживання алкоголем або іншими речовинами.

Люди, які стикалися з панічними розладами, також можуть переживати агорафобію.

Це страх відкритого простору й натовпу, адже перебування в таких місцях або ситуаціях може спровокувати панічну атаку. Люди з агорафобією намагаються не виходити за межі оселі наодинці, не відвідувати супермаркети, уникати подорожей певними видами транспорту, можуть боятися переходити мости, їздити в ліфті тощо. Допомога і профілактика:

зрозумійте причини тривоги, паніки й агорафобії;
визначте ситуації, яких ви уникаєте чи боїтеся;
оцініть природу конкретних симптомів, їх частоту і важкість, а також обставини, за яких виникає паніка;
з’ясуйте, чи є супутні фактори (депресія, інші тривожні стани, вживання психоактивних речовин тощо).

Рекомендовано:

практики для розслаблення м’язів;
релаксація за допомогою дихальних вправ;
навчитися розпізнавати власні ознаки стресу та визначити разом зі спеціалістом ефективні техніки для їх послаблення.

ЯК КОРЕГУВАТИ РІВЕНЬ СТРЕСУ В ОРГАНІЗМІ ЗА ДОПОМОГОЮ ВПРАВ

Наше тіло — дуже розумна саморегулювальна система, яка здатна підтримувати більш-менш стабільний стан під натиском зовнішніх подразників. Та все ж, організм чи не кожного українця переживає зараз стрес. Поговорімо про те, як із ним впоратися та як контролювати його рівень у побутових ситуаціях.

Коли ми відчуваємо виклик і загрозу, нервова система реагує викидом гормонів, які готують тіло до прийняття надзвичайних заходів. Так існує еустрес («хороший» стрес, який мобілізує наш організм та допомагає вижити в небезпечній ситуації) та дистрес («поганий» та тривалий стрес, який виснажує організм і зриває механізми адаптації).

Нижче ви знайдете кілька вправ, які допоможуть вам контролювати рівень свого стресу, коли ви відчуваєте, що більше не можете справлятися із ним.

— Таємний таппінг. Робочою областю для цієї вправи є останні фаланги пальців на правій та лівій руках. Натискаючи великим пальцем на фаланги, ми стимулюємо нервові закінчення. Ці імпульси пригнічують активність амигдали (або ж мигдалеподібного тіла) — мозкового центру, який відповідає за тривожність. Тож по черзі натискайте на подушечки кожного пальця, поки не відчуєте, що заспокоїлися.

— Метелик. Схрестіть долоні, зачепившись великими пальцями — на кшталт метелика. Прикладіть долоні до грудей та по черзі легенько й ритмічно пристукуйте по ключиці. Через внутрішні вібрації ви будете чути ці звуки як гучне серцебиття, і саме це заспокоюватиме вас. Продовжуйте цю вправу, поки не відчуєте, що ваше дихання вирівнялося. Відбувається взаємодія на виходи черепних нервів, які отримують перехресні сигнали. Амигдала зменшує свою активність, префронтальна зона активується, мозок переходить в більш адаптивний режим.

— Протитривожне дихання. Ця техніка — з групи дихальних вправ. Для її виконання вам знадобиться будь-який квадратний чи прямокутний предмет, який ви бачите перед собою (двері, стіна, будинок тощо).

Супроводжуйте поглядом з першого кута до другого (на рахунок «1»), з другого до третього (на рахунок «2»), з третього до четвертого (на рахунок «3») і з четвертого назад до першого (на рахунок «4») — і так по колу. На рахунок «1» почніть вдих, продовжуйте вдихати повітря через ніч до рахунку «4». Після того знову на рахунок «1» почніть видихати до «4». За рахунок штучного вповільнення вашого дихання ви даєте мозку зрозуміти, що ви в безпеці і зараз можна розслабитися.

Цю вправу варто робити під час сильної тривоги. При помірній тривозі його варто робити двічі-тричі на день — у такому випадку протитривожний захист виникає завдяки накопичувальному ефекту.

— Безпечне місце. Це вправа на уяву, яка дозволяє вам відволіктися від того, що відбувається зараз, і уявити себе у безпечному місці, де ви почуваєтеся комфортно та затишно. Заплющіть очі та уявіть собі це місце у всіх деталях, спробуйте почути звуки, які лунають звідти, запахи тощо.

Важливо виконувати цю вправу тоді, коли ви перебуваєте у відносній безпеці, адже вам необхідно буде заплющити очі та максимально відволіктися від усього, що відбувається навколо вас. Переконайтеся, що поруч є людина, якій ви можете довіряти.

— Сканування тіла. Техніка, спрямована на розвиток стійкої та гнучкої уваги. Освоєння усвідомленості має на мету, що ви навчитеся спрямовувати увагу на те, що відбувається у цей момент в тілі, органах чуттів та думках.

Зосередьтеся на кожній клітинці свого тіла починаючи від маківки і закінчуючи п’ятами. Заплющіть очі, перед цим переконавшись у власній безпеці. Спробуйте відчути своє чоло, очі, ніс, губи, підборіддя, шию. Відчуйте свої плечі та сильні руки, спостерігайте за тим, як ваші легені самостійно дихають і ваша грудна клітина підіймається та опускається. Продовжуйте так до самого низу.

— Прогресивна м’язова релаксація. Техніка, спрямована на роботу м’язів. Важко розслабитися, коли м’язи буквально напружені. Це заважає і дихати вільно, і мати свіжу голову. Техніку краще виконувати наодинці у спокійному місці, або перед сном.

Напружте усі м’язи та протримайте цей стан якомога довше, а потім різко розслабте усе тіло. За інерцією м’язи розслабляються ще більше. Коли у крові багато стресових гормонів, то вегетативна система вмикається і починає їх перепрацьовувати. М’язи також залучені в цей процес, тому часом у нас болить спина, затискає шию, з’являється відчуття дискомфорту тощо.

Ці вправи допомагають впоратися зі стресом тут і зараз. Проте якщо ви відчуваєте, що ви не можете самостійно здолати хвилю страху та безпоміччі, поговоріть про це із близькою людиною або зверніться до фахівців, які зараз оперативно надають першу психологічну допомогу онлайн.

Психологічна служба