Які складнощі можуть виявити батьки та вчителі та як допомогти подолати їх:

1. Літній відкат у знаннях – справа звичайна та природна, але цього року до неї приєднався стрес, і це впливає на роботу довгострокової пам’яті. Тому ніхто поки що не знає, скільки часу знадобиться на повторення пройденого матеріалу. Але діти не повинні через це турбуватися, тому важливо говорити їм, що все поступово згадається і стане на місце.
2. Зміна почерку, регрес у письмових навичках, багато хто просто відвикли писати на папері. Допоможуть вправи на розслаблення м’язів, і треба пам’ятати, що зараз темп і письма, і навчання буде сповільнений.
3. “Забування” правил орфографії після пережитого досвіду травматизації. Виручають ігри зі словами, кросворди, картки.
4. Труднощі з предметами та знаннями, пов’язаними з просторовою орієнтацією – геометрія, тригонометрія, все, що пов’язано з прийменниками: перед-, за-, під-, через і т. д. Потрібні будь-які активності, де дитина може складати 3D-моделі – ліплення, орігамі, пластилін, лего, гра на музичних інструментах.
5. Складнощі зі сприйняттям абстрактних понять через пережитий травматичний досвід. Тому зараз важливі наочність та практичні, конкретні, прикладні, зрозумілі дії та знання.
6. Погіршення навичок читання: у процесі адаптації до стресу у дітей, та й у дорослих тут щось змінилося. І хтось почав читати ще більше, а хтось і досі не може сконцентруватися. Важливо пам’ятати, що це тимчасове явище, все відновиться.
7. Труднощі з процесом запам’ятовування інформації та довгостроковою пам’яттю. Тому починати треба з невеликих обсягів нової інформації, закріплювати все діями, рухами. Обов’язковою є рухова активність у перервах між уроками.
8. Розгойдування на стільці, крутіння якихось предметів у руках під час уроку – це зовсім не означає, що дитина відволікається. Багато хто так, навпаки, концентрується. І це можна намагатися включати у навчальний процес.
9. Звичка тримати телефон у руках – для дітей це символ керування та контролю, тому варто подумати про можливість включати додатки у телефонах у процес навчання.
10. Роздратування від того, що не відчувається практичним, може бути сильнішим, ніж раніше. І потрібно бути готовими до питань – як це використовується, можна давати більше проєктних та практичних робіт.

Маячки» для вчителя і батьків

Учитель має звернути увагу на певні маркери поведінки дитини, які свідчать про те, що її батькам було б варто звернутися до спеціаліста. Зокрема:

1. Завмирання. Коли дитина ніби «відключається» і не функціонує. Вчитель ставить їй якесь просте питання, а дитина ніби відсутня. Це може означати, що вона охоплена якимись думками, переживаннями.
2. Дитина робить якісь незвичні речі. Скажімо, виявляє сильну агресію чи постійно бігає до туалету (вчитель не має це забороняти, але повідомити батьків зобов’язаний), якісь тікові розлади – коли дитина скубає волосся, гризе нігті, мигає очима (вдома це може не проявлятися). Дитині про це вчитель говорити не повинен.

Зауважу: вчитель не повинен казати дитині, а тим більше привселюдно, про те, що їй треба звернутися до психолога. Таке слід сказати тільки батькам, і лише вони ухвалять рішення щодо звернення до спеціаліста.

Безпека-наша передбачуваність, це недоторканність тілесна, повага до кордонів, зрозумілі правила.

Єдність – можливо, починати урок з пісні, можливо, створити свій девіз, ритуали вітання і прощання, робити спільні проєкти, разом допомагати ЗСУ, висаджувати рослини.

Структура – правила, розклад:

• зараз легалізована ненормативна лексика – потрібно відразу вводити правила і домовлятися, що є у вашому товаристві прийнятним;
• коли ми проживаємо стрес або травматичний досвід, ми перестаємо відчувати свої потреби. Тому нагадувати пити, їсти, йти в туалет, рухатися;
• лімбічна система не може витримати напруження: червоні рамочки в презентаціях, гострі кути в рамках, які накладаються на слайди, емоційні картинки, багато інформації в слайдах можуть викликати перевантаження і несподівані, неусвідомлені реакції;
• стрес і травматизація змінюють і фрагментують наше сприйняття часу і реальності. Нам обов’язково потрібно акцентувати увагу на поточній даті;
  правила, рутини, обов’язки — це зараз терапія;
• коли ми проживаємо складний досвід, стрес, травматизацію, змінюється самооцінка, зараз часто діти живуть в режимі очікування невдачі. Їм потрібен досвід перемог і підтримка. Це, наприклад, маленькі знайомі завдання, завдання, в яких був би швидкий результат, святкування маленьких перемог;
• не давати практик із закритими очима – зараз діти і дорослі не закривають очей, бо так вони втрачають контроль;
• не просити дихати глибоко – глибоке дихання може провокувати більш сильні емоційні прояви. Тому дихаємо так, як дихається;
• обов’язково обумовити все, що пов’язано з сиренами, укриттями. Важливе правило: ми співчуваємо, а не жаліємо.

Діти переживають складний досвід, але вони точно впораються. Всі ці пункти не для того, щоб бачити в дітях бідолах і робити роботу за них. Тому акцентуємо увагу на їхній силі і підтримуємо в тому, в чому можемо.

Правила безпеки під час війни (інформація для підлітків)

Рекомендації щодо безпечного використання мережі Інтернет для всіх учасників освітнього процесу

Важливість питання безпечного Інтернету зумовлена тим, що сучасна людина не уявляє свого життя без глобальної мережі, оскільки та дає багато інформації й можливостей. Молоде покоління – діти та підлітки – не усвідомлюють, що може чекати на них у віртуальному просторі. Значимість проблеми безпечного Інтернету потребує постійної уваги з боку навчального закладу та батьків. 

· Посібники, які Міністерство пропонує використовувати батькам і педагогам для навчання дітей безпечному користуванню Інтернетом

• ­ Діти в Інтернеті: як навчити безпеці у віртуальному світі: посібник для батьків / І. Литовченко, С. Максименко, С Болтівець [та ін.]. – К.: ТОВ “Видавничий будинок «Аванпост-Прим»”, 2010. – 48 с. http://online-bezpeka.kyivstar.ua.
• Виховання культури користувача Інтернету. Безпека у всесвітній мережі: Навчально-методичний посібник / А. Кочарян, Н. Гущина. – К., 2011. – 100 с. http://old.mon.gov.ua/images/newstmp/2011/18_02/3/4press.pdf.
• Безпечне користування сучасними інформаційно-комунікативними технологіями / О. Удалова, О. Швед, О. Кузнєцова [та ін.]. – К.: Україна, 2010. – 72 с.
• ­ Пам’ятка для батьків “Діти. Інтернет. Мобільний звязок”, розроблена Національною експертною комісією України з питань захисту суспільної моралі http://www.moral.gov.ua/news/311/.
• ­ Перелік рекомендованих для дітей онлайн-ресурсів, затверджений на засіданні Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі (рішення №2 від 20.04.2010).
• ­ Сайт «On-ляндія» http://www.onlandia.org.ua/ — це один з етапів реалізації Програми «Безпека дітей в Інтернеті», яку реалізують партнери Програми — Коаліція за безпеку дітей в Інтернеті. Цей сайт містить матеріали для дітей, батьків і вчителів (інтерактивні сценарії, короткі тести, готові плани уроків), завдяки яким діти зможуть освоїти основи безпечної роботи в Інтернеті.

Онлайн-ресурси

Офіційна сторінка міжнародного проєкту «День безпечного Інтернету». Містить ресурси для завантаження (плакати, листівки, відеоматеріали тощо). Англійською мовою. https://www.saferinternetday.org.

1. Центр кращого Інтернету створено з метою просування безпечного використання цифрових технологій, розвитку та підтримки інформаційно-цифрового суспільства, просування культури та безпеки користування мережею Інтернет. https://betterinternetcentre.org/
2. Курс «Критичне мислення для освітян» на платформі масових відкритих онлайн-курсів (МВОК) «Prometheus». Українською мовою. https://courses.prometheus.org.ua/courses/course-v1:CZ+CTFT101+2017_T3/about.
3.  Курс «Основи інформаційної безпеки» на платформі масових відкритих онлайн-курсів (МВОК) «Prometheus». Українською мовою. https://edx.prometheus.org.ua/courses/KPI/IS101/2014_T1/about
4. Тренінгові вправи з безпечної поведінки в Інтернеті для дітей та молоді. Українською мовою. http://startuem.lg.ua/?p=1427.
5. Довідник з академічної доброчесності для школярів. Українською мовою. http://www.univer.kharkov.ua/docs/work/dovidnyk-SAUP.pdf.
6.  Посібник з прав людини для інтернет-користувачів та пояснювальний меморандум. Українською мовою. https://rm.coe.int/16802e3e96.
7.  Ресурси проєкту сприяння академічній доброчесності в Україні (SAIUP). Українською та англійською мовами. http://www.saiup.org.ua/resursy/.
8. Google Центр безпеки. Інформаційний портал, який містить інформацію про інструменти безпеки Google (безпечний пошук, безпечний режим перегляду відео на каналі YouTube, налаштування вікових фільтрів для мобільних додатків тощо), а також рекомендації провідних міжнародних експертів, що займаються питаннями інтернет-безпеки https://www.google.com/intl/uk/safetycenter/.
9. Офіційний сайт неурядової некомерційної громадської організації та міжнародної мережі організацій, присвячений боротьбі із сексуальною експлуатацією дітей. Містить ресурси для завантаження (плакати, листівки, відеоматеріали тощо). Англійською мовою. http://www.ecpat.org/
10. Сайт кіберполіції України. https://www.cybercrime.gov.ua/index.php
11.  Посібник «Що потрібно знати про плагіат: посібник з академічної етики та грамотності для «чайників». Українською мовою. http://library.kubg.edu.ua/images/stories/Departaments/biblio/PDF/books_ac-gr.pdf

Сайти для перевірки надійності паролів

• https://howsecureismypassword.net/
• https://zillya.ua/check-password
• https://uk.vpnmentor.com/tools/passwordmeter/

Відео про безпеку в Інтернеті від Координатора проектів ОБСЄ в Україні

• ­ “Захистити свої гроші під час онлайн-шопінгу” – https://www.youtube.com/watchv=qB_Y_C–g5mY
• ­ “Захисти свою персональну інформацію” – https://www.youtube.com/watch?v=DjjYSRNAJgI
• Канал “Права людини та Інтернет”. Джерело: https://www.youtube.com/channel/UCeuQLmBXJMdjLl5lUEUQDlA. Канал містить 8 роликів, що відповідають змісту розділів «Посібника з прав людини для Інтернет-користувачів» та пояснювального меморандуму (Рекомендація СМ/Rec(2014)6 Комітету міністрів країнам-членам щодо посібника з прав людини для Інтернет-користувачів – пояснювальний меморандум).
•  Національна онлайн-платформа з цифрової грамотності – Джерело: https://osvita.diia.gov.ua/courses

Рекомендуємо під час підготовки до заходів з формування безпечної поведінки дітей та молоді в Інтернеті дотримуватися таких принципів:

– Визнання Інтернету як значущого фактору соціалізації.

Врахування того, що Інтернет є важливою та невід’ємною частиною життя сучасної дитини, простором реалізації більшості фундаментальних прав дитини, зосередження на можливостях, які надає Інтернет та його позитивному впливі на розвиток.

– Позитивна атмосфера.

Створення позитивного емоційного фону спілкування та навчання в роботі з формування безпечної поведінки дітей в Інтернеті, надання стимулів, створення ситуацій успіху.

– Сприяння обговоренню.

Учні мають можливість обговорювати безпосередній зв’язок теми зі своїм щоденним досвідом користування Інтернетом та плануванням подальших дій його безпечного використання, починаючи зі спілкування в соціальних мережах, завершуючи придбанням товарів онлайн.

– Відкритість та чесність.

Вчитель має бути відкритим до думок, міркувань, коментарів, пропозицій учнів та чесно визнавати, якщо чогось не знає. Це краще, ніж робити вигляд обізнаності та потрапити в «пастку».

– Необмежене навчання.

Учні мають можливість не погоджуватися з іншими та вільно висловлювати свої думки при визначенні питання, а не скеровуються до єдиної «правильної» відповіді.

– Участь дітей та молоді.

Учні залучені до планування заходів із безпечної поведінки в Інтернеті та мають можливість обирати ті теми, які потребують розгляду в контексті безпечного Інтернету. Учні залучені до обговорення щодо Інтернету та ролі кожного в його покращенні. Під час заходів учитель відіграє роль фасилітатора, а не вчителя-інструктора, який тільки дає знання та контролює, що і як повинно бути вивчене.

– Надання інформації про механізми захисту та отримання підтримки.

Учні мають бути ознайомлені з тим, як повідомити про неналежний або нелегальний контент, який вони бачать у соціальних мережах чи на тих сайтах, якими вони користуються. Учні мають отримати інформацію про організації, сайти, телефони гарячих ліній, де вони можуть отримати підтримку, якщо стали жертвою чиїхось дій в Інтернеті.

– Наукова обґрунтованість інформації та відповідність потребам.

Вчитель має використовувати правдиву наукову інформацію для того, щоб попередити розповсюдження пліток, стереотипів, упереджень. Школа може стати простором, де враховуються потреби сучасних дітей щодо практичних знань про безпечне користування Інтернетом.

Як розмовляти з дитиною про війну? Як справлятися зі стресом? Як впоратись з синдромом “того, who survived ”and keep emotional connection in temporary separation with family,uk,“Useful for everyone” gathered simple and effective advice,uk,to help,uk,series,uk,Useful for everyone,uk? “Корисно для кожного” зібрали прості та дієві поради, аби допомогти.

1 серія. Як розмовляти з дитиною про війну.

2 серія. Ви працюєте в зоні бойових дій. Як справлятися зі стресом.

3 серія. Ви волонтер. Як не вигоріти.

4 серія. Ви виїхали із зони бойових дій. Як впоратись із синдромом “того, хто вижив” та відчуттям провини.

5 серія. How to communicate with relatives and acquaintances environmentally friendly,uk,which have remained in the war zone and help them,uk,How to communicate with relatives and acquaintances,uk,which have remained in the area of ​​hostilities,uk, які лишились у зоні воєнних дій і допомогти їм.

6 серія. You have temporarily divorced with your family,uk,How to maintain emotional connection in such circumstances,uk,How to keep emotional connection,uk,Panic attack,be,How to help yourself,uk,hysterics,uk,stupor in a person nearby,uk: як зберегти емоційний зв’язок за таких обставин.

7 серія. Панічна атака. Як собі допомогти.

8 серія. Панічна атака, істерика, ступор у людини поряд. How to help,uk,In Ukraine, they created a series of social videos with psychologists' advice,uk,New Ukrainian cinema,uk,The Rivne Region Championship among the Cadets on the Fighting Free,uk.

ЯК ПІДТРИМАТИ ДІТЕЙ У ЦЕЙ НЕПРОСТИЙ ЧАС ВІЙНИ

5 порад для батьків

1. **Бути поруч**: пам’ятайте, ми є головним джерелом підтримки для наших дітей. Тому відчуття нашої люблячої присутності – це найголовніший «термостат безпеки» для їхньої душі. Бути поруч – це про дотик і обійми, про співдіяльність і про казку разом – де б ми не були – у ліжку чи в бомбосховищі… Це про добрий погляд, це про уважність і любов… І теж про чутливість до того, коли дитина цього потребує, а коли вона хоче побути наодинці.

2. **Бути прикладом**: більшість способів давати собі раду з викликами передаються дітям через те, що вони дивляться і наслідують, як впораємося ми. Тож нам важливо бути свідомими. І ділитися, говорити з ними про те, що нам допомагає… І звісно це не означає, що ми маємо бути «ідеальним» прикладом – бо стійкість, це не про те, щоби ніколи не падати, а про те, щоби вставати знову і знову…

3. **Спілкуватися**: це так важливо для дітей, щоб ми допомагали їм розуміти, що відбувається і як нам вистояти у цій війні – на макро-рівні як народу, і на мікро-рівні як сім’ї. Це означає говорити з дітьми з повагою до їх внутрішньої мудрості, бажання і потреби розуміти. Це означає теж слухати, що говорять вони, і слухати те, про що вони мовчать… І відповідати – як можемо – бо не завжди ми знаємо відповіді і у цьому теж важливо бути чесними. Це не означає теж втішати дітей «псевдооптимістичними» сценаріями, бо ми свідомі, що дорога до Перемоги може бути довгою і на ній може бути багато болю і втрат. Але це означає передати їм віру, що з Правдою ми обов’язково і неминуче переможемо і наша країна буде вільною і щасливою!

4. **Задіювати**: ми не знаємо, наскільки довгими будуть ці випробування війни – але час життя безцінний – і ми маємо жити, що б не було – ми маємо Жити. І звісно, ми не можемо не слідкувати за новинами, але ми не потребуємо бути безперервно в новинах – треба зосередитися на корисній дії. Для дітей, звісно, ці дії дуже різні і залежать від того, де ви зараз: вдома, у бомбосховищі і т.д. – це і вчитися, і малювати, читати/слухати казки, гратися (у різні способи, і не лише в телефоні – є стільки стосункових ігор), допомагати по дому, молитися, робити добрі справи, займатися спортом і т.д. Корисна діяльність приносить добрий плід, вона зосереджує увагу і допомагає інтегрувати енергію стресу. І вона важлива не лише дітям, але й нам дорослим…

5. **Відновлюватися**: це випробування може бути тривале, а відтак брати чимало нашої енергії – а тому ми потребуватимемо часу на регулярне відновлення сил. І ми, і діти. А тому так важливо мати в режимі дня ті активності, які поповнюють сили – як заряджання телефону – коли стрес є більшим, заряджати треба частіше і мати додатковий «павербенк». Тож подбаймо, щоби у режимі дня дітей обов’язково були і сон, і добра їжа, і час на гру, на домашніх улюбленців, на рухову активність, і обов’язково щоденний дотик до чогось, що є Світлом (казки, історії, краса, сповнені світла люди і т.д.), і що нагадує їм у ці темні часи – що є Світло – правди, любові, мужності – і це Світло неминуче переможе, бо воно непереможне…

P.S. Дослідження кажуть, що діти, стикаючись з випробуваннями не обов’язково мають мати психологічні проблеми, а навпаки можуть демонструвати «посттравматичне зростання» – і це великою мірою залежатиме від підтримки дорослих. Вони можуть зростати у резилієнтності (психологічній стійкості), мудрості, вдячності, здатності будувати глибокі стосунки, знати, що у житті найголовніше… Тож нехай вони виростуть саме такими – наші діти!

Підтримуючі фрази, які насправді не підтримують.

• не хвилюйся
• не переживай
• заспокойся
• не турбуйся
• все буде добре
• забий
• плюнь
• не звертай увагу
• не приймай близько до серця

Чи знайомі ці фрази? Може, вам їх вимовляв хтось близький чи ви самі користувалися ними для підтримки?

Фрази рішучості, які допомагають  у складних ситуаціях:

• Ти впораєшся
• Ще трішки попрактикуватися і це закінчиться
• Краще спробувати, ніж здогадуватися
• Я знаю, що ти зможеш
• Ти можу це зробити і це ніяк не нашкодить
• В тебе є ті, до кого можеш звернутися за підтримкою та допомогою, і це дає ресурс

На що батькам варто першочергово звернути увагу та як реагувати:

Знецінювання, аутоагресія та узагальнення.

– Я зовсім тупа!

– Ти точно не тупа, у тебе просто розлилася вода. Давай її витирати — тримай серветку. Наступного разу просто будеш уважнішою.

У мене ніколи нічого не виходить.

– Давай пригадаємо, коли вийшло в останній раз. Пам’ятаєш?

Саме зараз, тільки зараз не вийшло. Давай ти спробуєш зробити так і так (намагаємося за дитину не робити).

Почуття провини.

– Я у всьому винен (це я винна).

Дітям важливо чути — це не твоя відповідальність, це вибір та рішення дорослих. Дорослі впораються. В тому, що сталося — ніхто не винен. Якщо ти хочеш допомогти — ти можеш….

Підлітків дуже важливо направляти в будь-яку продуктивну дію

Коли батьки проявляють сильні емоції (ми живі люди!!!), важливо казати дитині: «мені складно, я втомилась, я сумую, але я доросла і точно впораюся».

Дитина переживає втрату (звичного, дому, іграшок), як справжню втрату.

Наша роль — допомогти їй.

«Ти скучив, ти сумуєш, ти злишся…мені теж так шкода….».

Страх і стрес роблять нас і наших дітей самотніми Від стресу нам складно зосередитись на відносинах. Але нашим дітям так важливі хоч 5-10 хвилин нашої повної емоційної присутності

Ми точно впораємося і точно допоможемо нашим дітям

Як розпізнати стрес у підлітків?

На жаль, якщо ваша дитина каже, що вона в порядку, це не завжди може бути так. Важливо вчасно розпізнати ознаки стресу у дитини, щоб відреагувати на них, підтримати та забезпечити психологічний комфорт. Ознаки стресу різняться, залежно від віку.

!!!!!Для підлітків характерними є такі ознаки:

• соматичні (тілесні) реакції на критичні події, які проявляються у фізичних
• симптомах (біль у животі, головні болі, млявість тощо)
• проблеми зі сном, нічні кошмари
• підвищена збудливість або навпаки – апатія
• незібраність (розсіяність уваги)
• погіршення пам’яті, забудькуватість
• намотування волосся на палець, кусання нігтів, покашлювання, тремтіння рук
• спроба віддалитися від батьків, уникнення спілкування, замкненість
• поганий сон та кошмари, а від того сонливість у денний час та втрата сил
• небезпечна для здоров’я та життя поведінка (наприклад, спроби запису у
• територіальну оборону; знецінювання спроб дорослих забезпечити безпеку,
• зокрема відмова евакуюватися, йти у сховище; прогулянки у небезпечних місцях тощо)
• нехтування своїми звичними обов’язками
• спалахи гніву, агресивна поведінка, зокрема щодо близьких дорослих
• відмова від їжі.