- Якомога більше свого часу і себе віддавай неформальному спілкуванню з дітьми.
- Пам’ятай, що знання неформальних лідерів класу, учнів, які майже прислуговують їм, незалежних учнів, нерідко допомагає вчителеві на уроках, особливо в екстремальних ситуаціях, адже саме “індивідуали” на уроках “правлять бал”.
- Пізнай у дітях себе колишнього.
- Умій побачити і оцінити якусь ситуацію, справу або погляд учня очима самого учня.
- Особливо запам’ятай: душевний контакт — це ніжна, непостійна сфера, вона легко руйнується.
- Дорожи довірою дітей. Довіра досягається компетентністю, сумлінністю і чесністю педагога.
- Умій тримати “в собі” дитячі таємниці, сповіді, не використовуй їх проти особи, окремих груп або всього класу.
- Добре знай можливості кожного учня.
- Вступаючи у конфлікт з дітьми, не варто будувати стосунки з ними за принципом “згори вниз”.
- Від спільних колективних дій вчителя і учня повністю залежить успіх справи.
- Підлеглість дуже рідко буває приємною, тому використовувати примус слід лише тоді, коли всі інші засоби виявилися марними.
- Особливо турбуйся, щоб твої власні дії не розцінювалися, як посягнення на свободу особи: постійно підвищуй у керівних діях коефіцієнт людяності.