Posty w kategorii Sport i szkolenie proces
Суїцидальна поведінка в дитини: як батькам і вчителям помітити перші “червоні прапорці” й правильно надати допомогу.
Погіршення психологічного стану та інші зумовлені війною проблеми, разом із віковими особливостями, можуть суттєво впливати на життя дітей і підлітків, їхні емоційний стан та вчинки, зокрема, стати причиною суїцидальної поведінки й призвести до трагічних наслідків. Тому важливо, щоб батьки та вчителі могли своєчасно й правильно надати дитині первинну допомогу та підтримку.
Інститут соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук та Міністерство охорони здоров’я визначили психологічні маркери, сукупність яких може свідчити про зародження суїцидальної тенденції в дитини чи підлітка. Серед них:
- знижений емоційний фон, різкі перепади настрою (від ейфорії до відчаю) й жарти над власними емоціями;
- поява тривожності, дратівливості, прояви конфліктної поведінки, злоби;
- проблеми зі сном, брак енергії, відмова від їжі або переїдання;
- труднощі в подоланні щоденних проблем;
- втрата інтересу до власної зовнішності;
- надмірна самокритика й репліки про неможливість виходу зі складної ситуації;
- почуття провини, яке проявляється у вибаченнях і активних спробах примиритися з тими, з ким дитина раніше мала суперечки;
- підготовка або надсилання прощальних повідомлень і завершення поточних справ;
- розмови про смерть, захоплення тематичною музикою, одягом;
- тематика смерті, яка проявляється у творах, спонтанних малюнках або як чорний гумор;
- дарування особистих речей, які раніше були значущими та дорогими для дитини;
- цікавість до родичів або людей, з якими був втрачений зв’язок, бажання помиритись або, навпаки, відстороненість, уникнення контактів з родиною та друзями;
- погрози заподіяти собі шкоду або вбити себе й самоушкоджувальна поведінка (шрамування, часті травмування, ознаки порізів тощо);
- розроблення планів покінчити зі своїм життям.
ЯКІ ПРИЧИНИ Й ЧИННИКИ МОЖУТЬ ПОСИЛИТИ СУЇЦИДАЛЬНІ ДУМКИ ТА НАМІРИ ДИТИНИ
Виникнення суїцидальних думок у дитини чи підлітка може бути зумовлене різними причинами й чинниками. Умовно їх поділяють на 4 групи:
- проблеми в сім’ї (смерть одного або обох батьків, розлучення батьків тощо): зокрема, скандали між батьками, які дитина всіма силами прагне припинити, але не може нічого змінити – це одна з головних причин дитячих самогубств;
- проблеми, пов’язані з кризою становлення ідентичності підлітка: неприйняття вікових фізіологічних змін; незадоволеність своєю зовнішністю; хімічні залежності, відчуття самотності; депресія; розчарування в любовних стосунках; булінг і кібербулінг; участь у небезпечних іграх, “групах смерті”;
- проблеми з навчанням: завищені вимоги батьків; вимушене змагання за академічні рейтинги; вимушений частий перехід з однієї школи до іншої; надмірне когнітивне та емоційно-вольове перевантаження складними навчальними програмами; неочікувано погані оцінки на значущих іспитах тощо;
- медичні проблеми (розлади психічного здоров’я): біполярний або тривожно-депресивний розлади особистості тощо.
Фахівці наголошують, що до останньої хвилини є можливість зупинити суїцид дитини. Утім, у міру дорослішання самогубство втрачає ознаки імпульсивної дії та набуває рис спланованої акції.
Щоб врятувати дитину, батькам і педагогам важливо своєчасно розпізнати перші ознаки суїцидальних думок та якнайшвидше надати допомогу й підтримку дитині. Адже схильність до самогубства наростає поступово та проходить стадії від непомітного самій дитині зниження радості від життя й перших думок про суїцид до формування наміру, планування та здійснення спроби накласти на себе руки.
ЯК ДІЯТИ БАТЬКАМ І ПЕДАГОГАМ, АБИ ЗАПОБІГТИ ДИТЯЧОМУ СУЇЦИДУ
Батьки та педагоги – це ті найближчі дорослі, які мають знати:
- характер дитини,
- настрої;
- можливості;
- вподобання, тому можуть побачити зміни в поведінці й помітити ознаки зниження радості від життя. Зокрема, пригнічений стан, що триває понад два тижні, може свідчити про те, що дитині потрібна допомога. Тому батькам і вчителям важливо:
- вибудовувати з дитиною довірливі стосунки;
- зберігати з дитиною контакт, запроваджувати традицію регулярних розмов про почуття, переживання, стосунки, новий досвід;
- звернутися до шкільного або іншого психолога (якщо ви батьки) чи повідомити батьків та психолога про ваші спостереження й побоювання (якщо ви педагог).
Центр громадського здоров’я МОЗ, зокрема, наводить наступний алгоритм спілкування з дитиною в разі виявлення в неї суїцидальних думок або бажання поговорити на тему суїциду:
- обрати вдалий час та обставини для розмови: тихе й відокремлене місце, де ніхто не відволікатиме;
- бути чесними, використовувати зрозумілу й просту мову, яка відповідає віку дитини;
- заохочувати дитину ділитися своїми думками та почуттями: уважно слухати, не перебивати та не засуджувати, дати зрозуміти дитині, що це нормально – почуватися наляканою, сумною чи розгубленою;
- дати дитині зрозуміти, що вона може поговорити з вами про що завгодно й що ви завжди готові її підтримати;
- заохочувати дитину звертатися по допомогу, якщо вона помітить ці ознаки у себе чи в інших;
- поділитися з дитиною телефонами довіри або служби психічного здоров’я, до яких вона може звернутися;
- моніторити ситуацію та регулярно спілкуватися з дитиною, щоб дізнатися, як вона почувається;
- звернутися до фахівця з психічного здоров’я, якщо ви стурбовані, що дитина може собі зашкодити.
Пропонувати дитині звернутися до психолога слід дуже обережно, щоб не образити, не злякати та не відштовхнути. Про це докладніше можна дізнатися в роз’ясненні від МОЗ.
Крім того, батьки та вчителі можуть звернутися на номери “гарячих ліній” для отримання відповідної допомоги:
- 103 – якщо є пряма загроза життю та здоров’ю дитини;
- 7333 – національна цілодобова “гаряча лінія” Lifeline Ukraine психологічної підтримки з попередження суїцидів;
- 0 800 500 225 (з мобільного або стаціонарного) або 116 111 (з мобільного) – національна гаряча лінія для дітей та молоді “Ла Страда – Україна”;
- 0 800 501 701 – Всеукраїнський телефон довіри;
- (044) 456 17 02, (044) 456 17 25 – лінії Київського міського центру психолого-психіатричної допомоги при станах душевної кризи;
- 0 800 211 444 – лінія емоційної підтримки Міжнародної організації з міграції.
Jak się uspokoić przed NMT,uk,Paradoksalne wskazówki,uk: 12 ПАРАДОКСАЛЬНИХ ПОРАД
Як там зазвичай? Усе повторіть, мисліть позитивно, глибоко дихайте, розслабтеся, не хвилюйтеся? Ні, все навпаки. Чому спрацьовують нестандартні дії та що конкретно робити перед національним мультипредметним тестом (НМТ)?
1. Не вчіться, а вчіть когось
Що спадає на думку, якщо залишилося обмаль часу до тестування? Звісно, вчитися з ранку до ночі. Але стрес робить цей звичний процес не таким ефективним, як завжди. І що довше ви повторюєте матеріал протягом доби, то гірше він осідає в голові. Перерви допомагають не завжди і не повністю. Краще спробуйте навчити когось так, щоб він усе запам’ятав. Уявіть, що ви — репетитор, який готує до НМТ. По-перше, комусь вже це допоможе обманути підсвідомість, ніби перевіряти будуть не вас і напружуватися немає чого. Серйозна відповідальна справа стає грою — це теж розкриває наш потенціал. Бо креативність прокидається, коли є цікаві обставини та нестандартні умови. По-друге, коли ми пояснюємо, мозок намагається виокремити головне, відновити взаємозв’язки. По-третє, те, що ми не лише читали, а й проговорювали, краще запам’ятовується, бо підключається слухова пам’ять.
Кого вчити? Якщо є час, пройдіть, так би мовити, кілька рівнів. Однокласник, який гірше вас знає матеріал, але вмотивований (бо теж чекає НМТ), — базовий рівень. Мама, трішки молодший брат чи сестра, інший родич, якому це все не потрібно, але слухає заради вас, — складний рівень. А просунутий — пояснити питання дитині 6–10 років так, щоб вона зрозуміла основне. Як казав Альберт Ейнштейн: «Якщо ви не можете пояснити щось шестирічній дитині, ви самі цього не знаєте». А ось якщо можете, тестами вас не налякати!
2. Не заспокоюйтеся, а хвилюйтеся
Спокій — не ідеал, бо не дає продемонструвати все, на що ви здатні. Нетривалий стрес мобілізує всі сили. Гіпоталамус активно виробляє гормон норадреналін. А той покращує пам’ять, здатність до обробки інформації, концентрацію уваги. Саме через це приймати заспокійливі — погана ідея, все одно не будете на вершині можливостей. Вони допоможуть тільки якщо стрес тривалий, мозок різко втомлюється, й інші нейрохімічні процеси заважають вчитися. Тому хвилюватися слід правильно: «пунктирними лініями». Є стрес — немає — знов є. Змістіть акцент із тестування на кожен окремий блок інформації, яку треба згадати. А ще хвилювання слід пояснити самому собі (підсвідомості) не як страх, а як азарт. «Зможу чи ні? Слабо запам’ятати оце одне питання? А ще це? Якщо відповім правильно, дам собі нагороду. Є, ура! А із цим — ні, не вдалося. Нічого. Зараз заспокоюся, я ж іще не на НМТ. Знову спробую».
3. Повторюйте не один предмет, а три
Ця порада підійде не всім, але існує чимало людей, в яких домінує права півкуля мозку. Ось для них це буде знахідкою. Учнів зазвичай привчають закінчувати одну справу, перш ніж починати іншу. Але люди, про яких ідеться, з образним мисленням, мають перемикатися, щоб зберігати високу працездатність. Якщо вони зосереджуються на чомусь одному, їхня ефективність падає. Спробуйте так: видрукуйте ймовірні запитання з трьох блоків НМТ (із демонстраційного тесту, наприклад), розріжте на «екзаменаційні білети» та перемішайте. Тягніть — згадуйте матеріал. Якщо відчуєте, що в голові прояснилося і менше хвилюєтеся, значить, це ваш шлях.
4. Не розслабляйтеся, а напружте м’язи
Якщо відчуваєте, що надто напружені напередодні чи вже під час тестування, не змушуйте себе розслабитися. Адже для цього слід мати навичку. Якщо ж не вмієте знімати напруження, це спрацює навпаки, як з наказом не думати про зелену макаку. Обов’язково на думку спадає мавпа трав’яного кольору. Тобто увага на м’язових затисках збільшує їх. Скористайтеся натомість методом парадоксальної інтенції (спрямування мислення). Простіше кажучи, робіть усе навпаки. Напружте м’язи, як тільки можете, намагайтеся триматися так якомога довше. І раптом відчуєте, як обм’якнете і повністю розслабитеся. Це правило діє і напередодні перевірки знань: чергуйте повторення та фізичні вправи.
5. Не зубріть усю ніч, а відпочиньте
Здається логічним використати весь час, що є, напередодні НМТ. Але брак сну значно підвищує хвилювання, тривогу, погано впливає на пам’ять. Якщо спростити: людина, яка добре відпочила вночі, згадує і те, що ледь знала. А сонна забуває навіть знайоме. Тож ви можете повторити за ніч з десяток тем, але ризикуєте всім, що вивчили раніше.
6. Робіть шпаргалки, але залиште вдома
Коли людина намагається на невеличкій площі занотувати величезні обсяги інформації, вона автоматично обирає важливе, підкреслює зв’язки елементів. Також коли пишете, друкуєте, малюєте, ви залучаєте кінестетичну пам’ять, яка може бути міцнішою за зорову. Підсвідомість теж можна обдурити: відповіді на запитання тепер можна помацати, і це дає відчуття, що все під контролем. Зі «шпорами» спокійніше? Чудово! Але залиште їх вдома. Ми не радимо зазіхати на академічну доброчесність.
7. Тренуйтеся не відповідати, а пропускати запитання
Поширена помилка на тестуванні — застрявати на складних завданнях або тих, у відповідях на які маєте сумніви. Час минає, і можна впоратися з міцним горішком, але на десяток питань не встигнути відповісти. Оберіть ЗНО минулих років, безкоштовно пройдіть демонстраційний мультитест від iLearn, але цього разу зосередьтеся на часі. На що відповідаєте найдовше? Спробуйте щоразу збільшувати швидкість проходження тестування. Скажімо, до години замість двох. Для цього пропускайте те, що займає найбільше часу. Знайдіть оптимальний для себе варіант кількості та якості: щоб більшість відповідей ви встигали давати, але робили це швидко. Якщо (як у пораді №3) повторюєте по видруках, попросіть друга чи родича додати математичні завдання, які не мають розв’язання, неправильно сформульовані питання з історії тощо. Вчіться їх розпізнавати та спокійно відкладати. Окрім того, що буде легше не застрягати, ви почуватиметеся спокійніше, адже на НМТ у вас так багато часу на відповіді!
8. Згадайте мінімум, а не максимум
Розкажіть (краще надиктуйте на аудіо) або запишіть усе, що знаєте з кожної теми, яка винесена на НМТ. Якщо якісь питання провисають, загалом це все одно ваш багаж. Те, що ви точно не забудете. Переслухайте, передивіться, зосередьтеся на тому, що вже є у вашій голові. Ви відчуєте, як стає спокійніше. Підсвідомості потрібні матеріальні підтвердження того, що ви знаєте. Ось тепер можна добирати там, де є прогалини в знаннях. Намагайтеся не вивчити кожну тему ідеально в останню мить, а проходитися по всьому обсягу. Перевіряйте себе кілька разів. Якщо багаж збільшується, ви на правильному шляху. Ваш мозок пересвідчиться, що панікувати не варто, і ймовірність зрозуміти більше питань тесту зросте.
9. Не сидіть у тиші — співайте
Звуки заважають? Кому як. Одна з методик, яка дає змогу повторювати та заспокоюватися при цьому: співати матеріал під улюблену музику. Ні, ніхто не вимагає римувати, потрапляти в ноти. Головне: приємний ритм допомагає бути в оптимальному режимі легкого і приємного хвилювання. Дати, терміни вигукуйте під улюблені пісні — і вони легше закарбуються в пам’яті.
10. Дотримуйтеся безглуздих ритуалів
Ні, психологи не вірять у студентські прикмети. Одягати футболку, в якій щастить, або класти під подушку підручник — це просто ритуал, який ні на що не впливає. Ні на що, окрім нашого мозку: ритуали знижують емоційне напруження, допомагають повірити, що в нас усе під контролем. Якщо інші способи заспокоїтися не допомагають, спробуйте цей, але з гумором.
11. Заплануйте справи після НМТ
Подумайте про те, що будете робити після завершення тестування. Заплануйте просто на цей вечір справу, яку давно відкладали. Скажімо, зустрітися з приятелем, якого давно не бачили, продемонструвати рідним хобі, яким займаєтеся, знайти спортивні заняття влітку, попри воєнний стан, допомогти старенькій сусідці. Це має бути не лише чимось приємним, а й досить важливим для вас. Суть у тому, щоб відчувати: життя після тестування не завершується. Думайте про те, що робитимете після НМТ, і хвилювання зменшуватиметься.
12. Не повторюйте, а змінюйте
Саме слово «повторювати» — помилка. Адже пам’ять краще сприймає не те, що подається багато разів одноманітними порціями, а те, що емоційно забарвлено. Тоді в організмі виділяється гормон дофамін, який покращує здатність до навчання, збільшує нашу мотивацію. Якщо намагатися те саме хоча б згадати іншими словами, це вже дасть новий поштовх. Можна пофантазувати на тему: а якби в певний час до влади прийшла інші історична постать? А якщо в задачі замінити червоні та жовті яблука на гуманоїдів і рептилоїдів? Різноманітність — ключ до легкого повторення матеріалу, а це принесе більшу впевненість на НМТ.
ВІД АНГЛ. TO BULL — ПЕРЕСЛІДУВАТИ) — ЦЕ АГРЕСИВНА СВІДОМА ПОВЕДІНКА ОДНІЄЇ ДИТИНИ (АБО ГРУПИ) СТОСОВНО ІНШОЇ, ЩО СУПРОВОДЖУЄТЬСЯ РЕГУЛЯРНИМ ФІЗИЧНИМ І ПСИХОЛОГІЧНИМ ТИСКОМ ТА Є ГОСТРОЮ ПРОБЛЕМОЮ СУЧАСНОСТІ
ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ ЩОДО ПРОТИДІЇ БУЛІНГУ:
1. Закон України „ПРО ОСВІТУ” стаття 1 пункт 3.1, статті 25,26,30,53,54,64,71,73,76.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення. Стаття 173-4
3. Кримінальний кодекс України. Стаття 296
Корисні посилання
1. https://www.stopbullying.com.ua/
Форми шкільного булінгу
Фізичний булінг – умисні удари, стусани, побої, нанесення інших тілесних ушкоджень, образливі жести або дії, пошкодження особистих речей та інші дії з майном (крадіжка, бажання сховати особисті речі жертви), фізичне приниження тощо…
Психологічний булінг – що включає образи, поширення неправдивих чуток, глузування, залякування, ізоляція, ігнорування, бойкот, відмова від спілкування, погрози, маніпуляції, шантаж тощо;
Економічний булінг – включає дрібні крадіжки, пошкодження або знищення особистих речей, вимагання грошей, їжі тощо.
Сексуальний булінг – включає образливі жести, висловлювання, прізвиська, жарти, погрози, поширення чуток, обмацування сексуального (інтимного) характеру та/або змісту тощо.
Кібербулінг – це використання технологій для погроз та переслідування стосовно іншої людини,висміювання жертви в Інтернеті або публікація особистої інформації, фотографій або відеозаписів, призначених для того, щоб завдати шкоди іншим особам.
ЯК РОЗПІЗНАТИ БУЛІНГ?
- Когось затискають в кутку приміщення
- Коли дорослий підходить до групки дітей вони, замовкають, розбігаються, різко змінюють діяльність (можуть обійняти «жертву», начебто все в порядку)
- Зниження успішності, втрата інтересу до навчання та іншої діяльності;Весь клас насміхається над одним і тим же учнем
- Використання дуже образливих прізвиськ
- Зовнішній вигляд (по обличчю одного з учнів: блідий, червоний (у плямах ), в сльозах, наляканий, ознаки насильства на тілі
- Замкнутість, уникнення друзів, однокласників, самоізоляція або ізоляція з боку інших учнів;
- Постійний або частий поганий настрій, стан пригніченості, або, навпаки, гіперактивність, дратівливість, агресивність; різкі і безпричинні перепади настрою;
ЗАКОН УКРАЇНИ „ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ДЕЯКИХ ЗАКОНОДАВЧИХ АКТІВ УКРАЇНИ ЩОДО ПРОТИДІЇ БУЛІНГУ (ЦЬКУВАННЮ)”HTTPS://ZAKON.RADA.GOV.UA/LAWS/SHOW/2657-19
ПРОЦЕДУРА ПОДАННЯ (З ДОТРИМАННЯМ КОНФІДЕНЦІЙНОСТІ) ЗАЯВИ ПРО ВИПАДКИ БУЛІНГУ (ЦЬКУВАННЯ)
1. УСІ ЗДОБУВАЧІ ОСВІТИ, ПЕДАГОГІЧНІ ПРАЦІВНИКИ ЗАКЛАДУ, БАТЬКИ ТА ІНШІ УЧАСНИКИ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ПОВИННІ ОБОВ’ЯЗКОВО ПОВІДОМИТИ ДИРЕКТОРА НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ПРО ВИПАДКИ БУЛІНГУ (ЦЬКУВАННЯ), УЧАСНИКАМИ АБО СВІДКАМИ ЯКОГО ВОНИ СТАЛИ, АБО ПІДОЗРЮЮТЬ ПРО ЙОГО ВЧИНЕННЯ ПО ВІДНОШЕННЮ ДО ІНШИХ ОСІБ ЗА ЗОВНІШНІМИ ОЗНАКАМИ, АБО ПРО ЯКІ ОТРИМАЛИ ДОСТОВІРНУ ІНФОРМАЦІЮ ВІД ІНШИХ ОСІБ.
2. НА ІМ’Я ДИРЕКТОРА ЗАКЛАДУ ПИШЕТЬСЯ ЗАЯВА (КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ ГАРАНТУЄТЬСЯ) ПРО ВИПАДОК БУЛІНГУ (ЦЬКУВАННЯ).
3. ДИРЕКТОР ЗАКЛАДУ ВИДАЄ НАКАЗ ПРО ПРОВЕДЕННЯ РОЗСЛІДУВАННЯ ТА СТВОРЕННЯ КОМІСІЇ З РОЗГЛЯДУ ВИПАДКУ БУЛІНГУ (ЦЬКУВАННЯ), СКЛИКАЄ ЇЇ ЗАСІДАННЯ.
4. ДО СКЛАДУ ТАКОЇ КОМІСІЇ ВХОДЯТЬ ПЕДАГОГІЧНІ ПРАЦІВНИКИ (У ТОМУ ЧИСЛІ ПСИХОЛОГ), БАТЬКИ ПОСТРАЖДАЛОГО ТА БУЛЕРІВ, КЕРІВНИК НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ТА ІНШІ ЗАЦІКАВЛЕНІ ОСОБИ.
5. РІШЕННЯ КОМІСІЇ ЗБЕРІГАЮТЬСЯ В ПАПЕРОВОМУ ВИГЛЯДІ З ОРИГІНАЛАМИ ПІДПИСІВ УСІХ ЧЛЕНІВ КОМІСІЇ.
Організації та установи, до яких слід звернутися у випадку домашнього насильства
ОРГАНІЗАЦІЇ ТА УСТАНОВИ, ДО ЯКИХ СЛІД ЗВЕРНУТИСЯ У ВИПАДКУ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА:
- ДО ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ОРГАНУ ПОЛІЦІЇ АБО ЗА ТЕЛЕФОНОМ 102.
- ДО ЦЕНТРУ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ ДЛЯ СІМ’Ї, ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ.
- ДО УПРАВЛІННЯ СІМ’Ї ТА МОЛОДІ РАЙОННОЇ, МІСЬКОЇ ЧИ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЙ.
- ДО ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ, ЯКІ НАДАЮТЬ ДОПОМОГУ ПОСТРАЖДАЛИМ ВІД НАСИЛЬСТВА.
- ДО ПСИХОЛОГА, СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА, КЛАСНОГО КЕРІВНИКА ТОЩО.
- ДО БЛИЗЬКОЇ ЛЮДИНИ.
- НА ТЕЛЕФОНИ «ГАРЯЧИХ ЛІНІЙ».
БЕЗКОШТОВНІ ТЕЛЕФОННІ «ГАРЯЧІ ЛІНІЇ»:
НАЦІОНАЛЬНА ДИТЯЧА «ГАРЯЧА ЛІНІЯ» ЦЕНТРУ «ЛА СТРАДА-УКРАЇНА»:
0-800-500-333 (ДЛЯ ДЗВІНКІВ З МОБІЛЬНОГО)
ДЗВІНКИ НА ЛІНІЮ – БЕЗКОШТОВНІ ЯК ЗІ СТАЦІОНАРНИХ ТЕЛЕФОНІВ НА ВСІЙ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ, ТАК І З МОБІЛЬНИХ УСІХ ОПЕРАТОРІВ.
КОНСУЛЬТУЮТЬ КОМПЕТЕНТНІ У ДИТЯЧИХ ПИТАННЯХ ПСИХОЛОГИ, ЮРИСТИ ТА СОЦІАЛЬНІ ПРАЦІВНИКИ.
НАЦІОНАЛЬНА «ГАРЯЧА ЛІНІЯ» З ПРОТИДІЇ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ (КОНСУЛЬТАЦІЇ ЮРИСТА, ПСИХОЛОГА, СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА):
116-123 (ЦІЛОДОБОВО ТА БЕЗКОШТОВНО З МОБІЛЬНИХ ТЕЛЕФОНІВ),
0-800-500-225 ТА 116-111
МОЖНА ОТРИМАТИ ІНФОРМАЦІЮ ПРО ОРГАНІЗАЦІЇ ТА УСТАНОВИ, ДО ЯКИХ СЛІД ЗВЕРНУТИСЯ У КОНКРЕТНІЙ СИТУАЦІЇ, ПРО ПЕРЕЛІК ДОКУМЕНТІВ, ЯКІ НЕОБХІДНО ПІДГОТУВАТИ ДЛЯ ЗВЕРНЕННЯ, ПОРАДИ ЩОДО ПРАВИЛЬНОГО ЇХ СКЛАДАННЯ, ПІДТРИМКУ ПСИХОЛОГА АНОНІМНО У ТЕЛЕФОННОМУ РЕЖИМІ, КОНСУЛЬТАЦІЇ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ЮРИСТІВ ЩОДО КОНКРЕТНОЇ СИТУАЦІЇ.
ОМБУДСМЕН З ПРАВ ДИТИНИ В УКРАЇНІ МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ КУЛЕБА:
(044) 255-64-50
ЄДИНИЙ ТЕЛЕФОННИЙ НОМЕР СИСТЕМИ НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ:
ЗАТЕЛЕФОНУВАВШИ ЗА НОМЕРОМ 0 800213 103 (БЕЗКОШТОВНО ЗІ СТАЦІОНАРНИХ ТА МОБІЛЬНИХ ТЕЛЕФОНІВ), МОЖНА ОТРИМАТИ ТАКІ ПОСЛУГИ:
- ІНФОРМАЦІЮ ПРО ГАРЯЧІ ТЕЛЕФОННІ ЛІНІЇ З ПИТАНЬ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНІЙ ПОСЛУГ ТА ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ, ТА УСТАНОВИ, ЯКІ ОПІКУЮТЬСЯ ВІДПОВІДНИМИ ПИТАННЯМИ;
- БЕЗОПЛАТНУ ПРАВОВУ ДОПОМОГУ ДІТЯМ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ У СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ ОБСТАВИНАХ;
- ПРАВОВІ КОНСУЛЬТАЦІЇ;
- ЗВ’ЯЗАТИСЯ З УСІМА ЦЕНТРАМИ З НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ ВТОРИННОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ; ОТРИМАТИ ІНФОРМАЦІЮ ПРО ЇХ МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ, КОНТАКТНІ НОМЕРИ ТЕЛЕФОНІВ, ІНШІ ЗАСОБИ ЗВ’ЯЗКУ.
